Відповідно до поглядів таких сучасних вчених економістів, як Дж. Гелбрейт і А. Арон та інших, виділяють три стадії індустріальної цивілізації:
• доіндустріальне суспільство;
• індустріальне суспільство;
• постіндустріальне суспільство.
З цього випливає, що в такому разі для періодизації етапів розвитку суспільства використовується критерій "ступінь індустріального розвитку".
Відповідно до нього в доіндустріальному суспільстві домінуючою галуззю економіки було сільське господарство, панувала ручна праця. Воно було започатковане на перших етапах розвитку людства і проіснувало до кінця XVII ст., коли почалося розгортання промислової революції.
В індустріальному суспільстві провідною галуззю економіки було велике механізоване промислове виробництво.
Постіндустріальне суспільство вважається новою, найрозвиненішою стадією розвитку людської цивілізації. її започаткувала науково-технічна революція, котра широко та бурхливо розгорнулася у другій половині минулого століття. Вона поступово переросла в сучасну інформаційно-інтелектуальну революцію.
У розвитку цього суспільства провідна роль належить науці, новим прогресивним технологіям, техніці, інформатиці, автоматизації та роботизації виробничих процесів і всіх сфер управління й економіки. На перший план за своїм значенням у подальшому розвитку суспільства виходять інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг. Внаслідок цього формується працівник нового типу, для якого притаманний творчий характер праці, високий професіоналізм тощо.
Технологічний підхід передбачає визнання технологічного способу виробництва як провідного, як основної рушійної сили у розвитку людського суспільства. Технологічний спосіб виробництва - це засоби праці в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.
Межі між технологічними способами виробництва трактуються як великі етапи історії людської цивілізації. Перехід від одного до іншого визначається змінами в характері засобів праці, прогресом науки і техніки.
Перший етап технологічного способу виробництва був започаткований виникненням первіснообщинного ладу і тривав до появи найпростіших знарядь праці. Завершився він в кінці XVIII - на початку XIX ст. коли почалося формування великого машинного виробництва. Для нього характерне повільне екстенсивне економічне зростання, головною рушійною силою його розвитку були витрати енергії самої людини.
Другий етап розвитку технологічного способу виробництва обмежувався кінцем XVIII початком XIX ст. Характерним для нього було панування машинної праці, а виробничі функції окремого суб'єкта господарювання реалізувалися цілим підприємством. Матеріальною основою виробництва на початку 40-х pp. XX ст. стає комплексна механізація та автоматизація виробництва, домінуючим зв'язком між виробниками стає подетальна і коопераційна форма одиничного поділу праці.
З середини 50-х років минулого століття почав формуватися новий технологічний спосіб виробництва. Його основою стала автоматизована праця, а продуктивні сили переростають кордони окремих національних економік. У зв'язку з цим подетальна та коопераційна форма одиничного поділу праці розвивається і в межах окремих національних економік, і в міжнародному масштабі.
Отже, економічною наукою напрацьовано декілька підходів до визначення критеріїв основних етапів економічного розвитку. їх застосування розширює можливості та більшу повноту дослідження закономірностей і ступенів розвитку людського суспільства.
Контрольні запитання та завдання
• 1. У чому полягає сутність економічної системи?
• 2. Охарактеризуйте продуктивні сили суспільства як складову економічної системи.
• 3. Що являють собою економічні відносини?
• 4. Назвіть складові економічних відносин та розкрийте їх зміст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політична економія» автора Федоренко В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критерії історичних етапів економічного розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
