Культурний фемінізм негативно ставиться до християнства, вважаючи, що релігія за своєю сутністю є патріархальною і насичена маскулінізмом. Феміністки закликали ігнорувати агресивний і зіпсутий світ, створений чоловіками, і концентруватися на жіночій культурі та жіночому способі життя: спробували створити винятково жіночу мову, написати "правдиву" історію людства, де наголос мав бути на ролі жінки.
В межах фемінізму "другої хвилі", передусім у США, де існує найбільш плюралістична мережа жіночих структур, простежуються суттєві відмінності між жіночими організаціями щодо питань: чи діяти через/з допомогою уряду, чи лише опираючись на безпосередні акції протесту/тиску; чи співпрацювати з чоловіками з метою досягнення поставлених цілей, чи ні; чи можна жінкам-активісткам неофемінізму перебувати у гетеросексуальному зв'язку/зв'язках; чи жінки повинні боротися за особливі жіночі права, чи бути прихильниками засад формальної рівності.
Достатньо контраверсійним виявилося і ставлення до порнографії, яке призвело до дихотомії між противниками цього явища та прихильниками абсолютного трактування права на свободу слова.
В країнах Близького Сходу та Африки, де поширене мусульманство, місцеві феміністки по-різному ставляться до носіння традиційного жіночого одягу (бурка і чадра), а також до трактування окремих аспектів їхньої релігії. В багатьох країнах, що розвиваються, жінки і жіночі організації поділені стосовно: релігії, етнічного та племінного походження, підтримки окремих суспільно-політичних лідерів та організацій, державної влади і опозиції, а також питань стратегії – зосередження на подоланні проблем лише жіночої дискримінації чи боротьба проти загальних/ "універсальних" злиднів, пригнічення, що стосуються всіх без винятку.
Отже, завдяки фемінізму "другої хвилі" жінкам стали доступні засоби контрацепції, було легалізовано право жінок на аборти, відкрито двері до елітних навчальних закладів, змінено характер публічних розмов щодо місця та ролі жінок у суспільстві, щодо сексу та насильства в родині. Він сприяв формуванню суспільних стереотипів щодо сприйняття феміністок, які не завжди були позитивними, радше обережними.
10.3. Фемінізм "третьої хвилі"
З початку 90-х років XX ст. триває фемінізм "третьої хвилі". Ре-бека Уолкер (нар. 1969), донька активістки фемінізму "другої хвилі", є автором цього терміна. В 1992 р. вона опублікувала у феміністичному часописі "Ms" статтю "Стаючи третьою хвилею" ("Becoming the Third Wave"), яка стала своєрідним маніфестом цього напряму. Зокрема, Р. Уолкер констатувала, що означало бути феміністкою в актуальний для неї час: "Бути феміністкою – означає наповнення ідеологією рівності та жіночої сили кожної частини мого життя. Йдеться про пошуки власної ясності в середовищі системної деструкції, поєднання в сестринстві з іншими жінками, навіть якщо ми і розділені, розуміння структур влади для того, щоби взяти їх під сумнів/змінити". У цій статті сформульовано заклик до всіх жінок, передусім представниць її покоління, котрий розглядали як сутність нової хвилі фемінізму: "...до завершення боротьби (за права жінок. – А. Р.) ще далеко. Необхідно, щоби нехтування жіночим досвідом збуджувало гнів. Треба змінити злість на політичну силу. Не голосуйте за них (чоловіків. – А. P.), якщо вони нічого не роблять для нас. Не кохайтеся з ними, не діліться з ними хлібом, не опікуйтеся ними і не годуйте їх, якщо вони не ставлять на перше місце нашу свободу щодо контролю наших тіл і життя. Не є феміністкою доби постфемінізму. Є третьою хвилею. Праця Р. Уолкер "Бути реальним. Поговоримо про сутність та зміну обличчя фемінізму" (1995) стала своєрідною декларацією цього напряму в США.
Особливість фемінізму "третьої хвилі" полягає в тому, що він не прийшов на заміну попереднього напряму, а існує паралельно з ним. Його появу трактують як критичну реакцію молодого покоління жінок на радикальний фемінізм. Фемінізм цього напряму не намагається з'ясувати, ким є сучасна жінка, а робить наголос передусім на тому, ким вона може бути. (Вона може бути ким захоче за умови, що це буде її особистий, свідомий вибір).
Фемінізм "третьої хвилі" прагне поєднати досвід, накопичений білими феміністками, організаціями кольорових феміністок, лесбіянками, бісексуалками, а також представницями інших спільнот. Вони не наголошують на засадах єдності або несуперечливості поглядів своїх прихильників. Вони можуть виступати за сексуальну свободу та вимагати сімейної вірності, боротися проти порнографії й бути байдужими щодо неї або навіть схвалювати її.
Суперечливість і різноманітність є своєрідною ознакою фемінізму "третьої хвилі". Досить часто цей напрям називають барвистим, але з певною перевагою рожевого кольору. Йому притаманна відчутна автоіронія щодо сприйняття всього, що належить до фемінізму. На думку феміністок, гендеризація суспільного життя стала фактом, тому актуальним є створення можливостей для вільного виявлення та реалізації індивідуального розуміння жіночості.
У межах фемінізму "третьої хвилі" сформульовано такі цілі: по-перше, боротьба з усіма можливими причинами, які породжують суспільну несправедливість, і не лише стосовно жінок; по-друге, розвиток освіти молодих жінок, щоби вони були вільними, щасливими та гордими зі своєї жіночості й не боялися реалізовувати обраних для себе цілей. Освіта має стати складовою частиною знання історії фемінізму.
Феміністки "третьої хвилі" приділяють менше уваги, порівняно з представницями попередньої хвилі, відносинам між жінками і чоловіками та проблемі дискримінації жінок. Натомість вони акцентують увагу на питаннях розподілу сил та влади з метою проведення такої трансформації, за якої кожна жінка могла реалізувати свою жіночість повною мірою будь-де: в праці або в родині. Показовим є те, що організації, котрі ідентифікують себе як феміністичні "третьої хвилі", об'єднують не лише жінок, а й чоловіків та представників різних меншин.
Отже, жіночий рух у XX ст. пройшов значний шлях розвитку. Очевидно, найбільший рівень піднесення фемінізму припав на 60–70-ті роки. Реалізація концептуальних вимог фемінізму призвела до поступового послаблення цього руху, повернення його з конфронтаційного формату в консенсусний. Варто наголосити, що завдячуючи активному феміністичному руху, жінки зуміли подолати різні форми суспільної дискримінації. Це сприяло створенню умов для реалізації їхнього творчого потенціалу. Однак положення фемінізму втілюються в життя лише у розвинутих демократичних країнах. У більшості країн світу, які розвиваються, особливо мусульманських, жінки і надалі залишаються об'єктом різних форм дискримінації, а отже, феміністичні рухи та теорії там мають широке поле для діяльності.
Запитання для самоконтролю
• 1. Чим зумовлено формування феміністичного руху?
• 2. Чому суфражизм треба розглядати як різновид феміністичного, а не ліберального руху?
• 3. Що спільного й особливого у ліберальному і соціалістичному напрямах фемінізму?
• 4. Що означають поняття "мізогінія" та "маскулінізм"?
• 5. У чому полягає відмінність між статтю в біологічному контексті та гендером?
• 6. Чому жіночий рух критично ставився до патріархату?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія західних політичних вчень» автора Романюк А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фемінізм "другої хвилі"“ на сторінці 3. Приємного читання.
