Глава 4. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ НАЦІОНАЛІЗМУ

Історія західних політичних вчень

• 4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів

• 4.2. Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст.

• 4.3. Політична доктрина сіонізму

• 4.4. Афроамериканський націоналізм

• 4.5. Антиколоніальний націоналізм

• 4.6. Націоналізми етнічних груп

Термін "націоналізм" походить від лат. natio – "нація", що стосується групи людей зі спільним походженням або місцем народження. Відповідно націоналізм – це суспільно-політичний феномен, який визнає націю головним предметом/цінністю політики. Поняття "націоналізм" уперше використав у друкованому виданні 1789 р. французький єзуїт Августин Барруел (1741–1820).

Якщо у XIX ст. головна ідея націоналізму полягала у проголошенні окремішності своєї нації та розвиткові національної ідентичності, то у XX ст. такою ідеєю стало отримання нацією власної державності, коли індивіди мали жити в межах однієї спільної культури, спілкуватися єдиною мовою, визнавати спільну систему цінностей, бути відданими власній національній державі.

В розвитку націоналізму протягом XX ст. можемо виділити три етапи. Перший пов'язаний із розпадом світових імперій після Першої світової війни, що спричинило утворення багатьох держав національного типу. Водночас національні меншини, які не зуміли отримати власну державність, зазнали чутливої національної дискримінації, що спровокувало в них подальше піднесення національного руху.

Наступним етапом розвитку націоналізму був період 50–60-х років, коли в країнах Третього світу відбувався прискорений розвиток антиколоніалізму, спрямованого на отримання незалежності (протягом цього періоду здобули незалежність понад 70 країн).

Третім етапом розвитку націоналізму в XX ст. був кінець 80-х – початок 90-х років, зумовлений крахом соціалістичної моделі суспільного розвитку. Це призвело, з одного боку, до "визволення" від різних видів залежності країн народної демократії щодо колишнього СРСР. З іншого боку, СРСР, СФРЮ і Чехословаччина, які існували, з огляду на різні причини, як союзні держави, розпалися на окремі самостійні держави.

Кожен із зазначених етапів впливав на створення сприятливих умов для розвитку та ефективної діяльності націоналізмів не лише в країнах, яких стосувалися ці зміни, айв інших країнах (націоналістичні структури Шотландії (Сполучене Королівство), Каталонії та Країни Басків (Іспанія), Фландрії (Бельгія) для виправдання своїх сепаратистських вимог на зламі XX та XXI ст. посилаються на успішний розвиток нових незалежних держав Словенії, Естонії, Латвії та Литви).

Спільні ідеї (положення) націоналізмів

Націоналізм досить складно кваліфікувати як самостійну, цілісну ідеологію. Багато дослідників погоджуються, що коректніше говорити про варіативність націоналізмів у часі та стосовно різних народів/країн. Ми можемо виокремити головні ідеї (положення), властиві всім існуючим різновидам:

– народ/нація*19;

*19: {Поняття "народ" і "нація" ми розглядаємо як синоніми.}

• самовизначення;

• національна ідентичність.

Поняття "народ"/"нація" є системотворчим для будь-якого різновиду націоналізму. Для визначення цього поняття зазвичай вирізняють низку характеристик, які відіграють провідну роль у процесі його розвитку. Найпоширенішим підходом щодо розуміння нації є трактування її як етнічної або культурної спільності. В цьому випадку нація є групою людей, пов'язаних між собою спільною мовою, релігією, історією та традиціями. Такий тип нації характеризується високим ступенем етнічної гомогенності, коли переплітаються ідентифікація національна та етнічна. До цієї категорії націй належать німці, євреї, поляки, хорвати та ін. Важливою ознакою цього підходу є те, що людина стає частиною нації внаслідок свого народження батьками, які так само від народження є представниками цієї нації (в цьому контексті різні народи допускають визнання національної належності на підставі національності одного з батьків: євреї – за матір'ю, греки – за батьком). Тобто, людина не може набути іншої національної належності, якщо її батьки не належать до бажаної етнічної групи, навіть якщо вона вивчить мову, прийме релігію, буде знати історію та традиції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія західних політичних вчень» автора Романюк А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 4. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ НАЦІОНАЛІЗМУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. КОНЦЕПТУАЛЬНА ЛОГІСТИКА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНИХ ДОКТРИН У XX СТ.

  • Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст.

  • Глава 2. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЛІБЕРАЛІЗМУ

  • Соціальний лібералізм

  • Неолібералізм

  • Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст.

  • Глава 3. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА КОНСЕРВАТИЗМУ

  • Консерватизм першої половини XX ст.

  • Консерватизм другої половини XX ст.

  • Глава 4. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ НАЦІОНАЛІЗМУ
  • Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст.

  • Політична доктрина сіонізму

  • Афроамериканський націоналізм

  • Антиколоніальний націоналізм

  • Націоналізми етнічних груп

  • Глава 5. КОНФЕСІЙНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ

  • Теологія визволення

  • Суспільно-політична доктрина ісламізму

  • Глава 6. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА ФАШИЗМУ ТА НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМУ

  • Загальні та особливі характеристики фашизму і націонал-соціалізму

  • Політична доктрина італійського фашизму

  • Політична доктрина націонал-соціалізму в Німеччині

  • Глава 7. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ КОМУНІЗМУ

  • Ленінський етап розвитку комунізму

  • Етап сталінізму

  • Процес десталінізації та повернення до ортодоксії

  • Стагнація ортодоксального комунізму, розвиток радикалізму та початок декомунізації

  • Сучасний стан розвитку міжнародного комунізму

  • Глава 8. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ ТА НЕОМАРКСИЗМ

  • Розвиток політичної доктрини соціал-демократії у першій половині XX ст.

  • Розвиток демократичного соціалізму після Другої світової війни

  • Розвиток доктрини соціал-демократії наприкінці 80-х – на початку 90-х років XX ст.

  • Розвиток неомарксизму в XX ст.

  • Глава 9. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ПОПУЛІЗМУ

  • Аграрний популізм

  • Економічний популізм у країнах Латинської Америки

  • Політичний популізм у європейських країнах

  • Глава 10. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ФЕМІНІЗМУ

  • Фемінізм "другої хвилі"

  • Глава 11. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЕКОЛОГІЗМУ

  • Розвиток доктрин екологізму науковцями, експертами

  • Міжнародні екологічні конференції

  • Партії зелених і екологічні громадські організації та ініціативи

  • ВИСНОВКИ

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ