Розділ «Модуль 2. Організація ринкових відносин на мікро - і макрорівнях»

Залежно від того, як саме конкурують між собою учасники ринкових відносин, розрізняють досконалу (вільну) і недосконалу конкуренцію та відповідні їм ринки: ринок вільної конкуренції і ринок недосконалої конкуренції. Досконала конкуренція являє собою ідеальний вид конкуренції, за якої на ринку взаємодіють багато незалежних один від одного продавців і покупців з рівними правами та можливостями, існує вільний доступ на ринок та вільний вихід з нього. При цьому жоден з продавців не може впливати на роздрібну ціну, оскільки частка кожного в загальному обсязі продукції незначна. Товари, які представлені на ринку вільної конкуренції, однорідні, ще не набули специфічних властивостей та якості. Досконала (вільна) конкуренція має місце там, де відсутні монополії, тому досягти досконалої конкуренції в її повному обсязі неможливо, до неї можна тільки наближатися. Вчені-економісти з певними припущеннями вважають досконалою конкуренцію, яка існувала приблизно до середини-кінця XIX ст.

Об'єктивні зміни в суспільному виробництві, що почали відбуватися під впливом науково-технічного прогресу в XIX ст., призвели до перетворення досконалих конкурентних відносин у недосконалі. Під недосконалою конкуренцією в економічній літературі розуміють відносини, коли не виконується хоча б одна з умов вільної конкуренції.

Механізм конкуренції забезпечує вирішення головних економічних проблем: що?скільки?як? для кого виробляти?

Ринкова конкуренція - це дійовий стимул науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у виробництво. Щоб конкурувати, товаровиробники змушені постійно удосконалювати техніку, технологію, форми і методи організації праці, застосовувати нововведення, які підвищують ефективність виробництва і якість продукції.

Через механізм міжгалузевої конкуренції і вільного переливу капіталів формується оптимальна структура економіки і раціональне використання ресурсів.

Конкуренція підпорядковує виробництво суспільним інтересам, забезпечує пріоритет покупця.

Особливо велику роль і значення конкуренція відіграє у формуванні і підтриманні рівноваги на ринку цін.

Конкуренція супроводжується посиленням концентрації виробництва, збільшенням випуску дешевих товарів за рахунок використання переваг великого стандартизованого виробництва.

10.5. Ціна як економічна категорія ринкової економіки

Центральним елементом, серцевиною ринкового механізму, найважливішою складовою практики управління сучасною ринковою економікою є ціна (рис. 10.16).

Ціна є "нервом" економіки , найважливішою ланкою ринкового механізму і елементом програми маркетингу.

Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування суб'єктів господарювання і цілих галузей економіки та забезпечення матеріального добробуту населення.

В умовах командно-адміністративної системи ціноутворення ігнорувало об'єктивні економічні закони, мало, як правило, відбиток суб'єктивізму і волюнтаризму органів виконавчої влади. Насамперед це виявилося у відриві цін багатьох товарів від їхньої суспільно необхідної вартості, що призводило до необґрунтованої збитковості виробництва, зростання дотацій у цінах виробника і споживача.

Ціни не були вільними, їх величина залежала переважно від верхніх ешелонів влади, вони ігнорували попит і пропозицію. А тому ціни перестали давати об'єктивну характеристику стану національної економіки, втратили роль економічних орієнтирів її розвитку.

Відсутність вільних ринкових цін породжувала економіку кривих дзеркал, що не давало змоги ефективно регулювати виробництво, більш повно задовольняти потреби населення.

У ціноутворенні значною мірою переважали перерозподільчі процеси. Ціни носили, як правило затратний характер і не сприяли ресурсозбереженню. В умовах ринкової економіки ціни, як правило, формуються під впливом попиту і пропозиції на товари, їх корисності і унікальності з урахування їх справжньої вартості. Цінова політика продавця в умовах ринку залежить не від вказівок чиновників, спеціальних ці-ноутворювальних органів, а від типології ринку, його конкретної моделі, зумовленої особливостями форм конкуренції між учасниками товарно-грошового обміну. Тому сучасний ринок характеризується множинністю цін (рис. 10.17).

В умовах ринку чистої (досконалої, вільної) конкуренції ціни повністю залежать від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання цін незначне. Продавець не може маніпулювати цінами. Спеціальна цінова стратегія в цих умовах не потрібна.

Протилежна ситуація з ціноутворенням на ринку чистої монополії, де панує єдиний у конкретній галузі товаровиробник і продавець продукту і який не має замінників. Функція ціноутворення реалізується тут самим господарським суб'єктом - виробником (фірмою) або посередницькими структурами, що доставляють товар на ринок. Межі монопольної ціни визначаються рівнем реалізації ринкової влади (можливістю впливати на ринкові ціни).

Монопольна ціна, як правило, перебуває між двома протилежними граничними точками. Одна з них - ціна та обсяг виробництва, які максимізують монопольний прибуток. Друга - ціна та обсяг виробництв, що не дають жодного додаткового продукту понад нормальний. Першому варіанту надає перевагу монополія, яка йде на ризик потенційного суперництва і має перевагу порівняно з новими продавцями, другий варіант обирається монополією, яка намагається уникнути потенційної конкуренції. В кожному випадку ціноутворення в ринкових умовах реалізується через цінову стратегію продавця а не покупця. Від споживача залежить тільки кількість продукції купленої за цю ціну (рис. 10.18).

Цінова стратегія складається з таких елементів: