Розділ «Тема 7. Виникнення грошей, їхня сутність та функції»

Однак не всі підтримують таку думку. Наприклад, у кейнсіанських теоріях наголошується, що причиною інфляції є перевищення попиту над пропозицією грошей (тобто надмірний попит на гроші відносно пропозиції товарної маси).

Пізніше в умовах відсутності надмірного попиту кейнсіанська ідея була доповнена і розвинута теорією інфляції витрат. Сутність цієї теорії полягає в тому, що підприємці для покриття своїх зростаючих витрат намагаються весь час продати свою продукцію за вищою ціною, а профспілки весь час намагаються підняти заробітну плату.

По-іншому пояснюють причини інфляції представники монетаристської теорії. М. Фрідмен, засновник монетаристської школи, стверджує, що основними чинниками формування інфляції є збільшення грошової маси, тому причини її виникнення треба шукати у сфері обігу.

Із середини 60-х років ХХ ст. в економічній теорії інфляція розглядається як багатофакторний процес, що відбувається у сфері обігу, виробництві, охоплює всі складові економічної системи і зводиться до такого загальноприйнятого визначення: інфляція - процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Зовні вона проявляється у зростанні рівня цін, поглибленні товарного дефіциту, падінні валютного курсу грошової одиниці і в кінцевому рахунку - зниженні купівельної спроможності грошей.

Але вона не виникає раптово, а розвивається поступово, як тривалий процес, який можна розподілити на три основних етапи:

- на першому етапі темпи зростання цін відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу;

- на другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу;

- на третьому етапі зростання цін набирає нерівномірного стрибкоподібного характеру, коли темпи зростання цін то випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них.

Усе це відбувається під впливом не лише грошових (монетарних), а й негрошо-вих факторів.

До першої групи належать фактори, які спричинюють підвищення грошового попиту над товарною пропозицією, в результаті чого порушуються вимоги закону грошового обігу.

Друга група поєднує фактори, які ведуть до першопочаткового зростання витрат і цін товарів, які підтримуються наступним підтягуванням грошової маси до їх зростаючого рівня. У дійсності обидві групи факторів взаємодіють і спричинюють зростання цін на товари та послуги.

Залежно від переваг факторів тієї чи іншої групи розрізняють два типи інфляції: інфляцію попиту та інфляцію пропозиції (рис. 7.10).

Інфляцію попиту викликають такі грошові фактори:

- мілітаризація економіки і надмірні військові витрати;

- надмірні інвестиції у важку промисловість;

- кредитна експансія банків;

- дефіцит державного бюджету та внутрішній борг;

- емісія надлишкової національної валюти для купівлі іноземної валюти країнами з активним платіжним балансом (імпортуєма інфляція).

Інфляцію витрат характеризує вплив не грошових факторів на процеси ціноутворення: підтягування цін до цін підприємств-конкурентів, цін локально-територіальних ринків, зниження продуктивності праці, зростання заробітної плати на одиницю продукції та інших витрат, енергетична криза тощо.

Залежно від середньорічних темпів зростання (приросту) цін розрізняють такі типи інфляції: повзучу, помірну, галопуючу, гіперінфляцію і супергіперінфляцію (рис. 7.11).