Розділ 5. Макроекономічна теорія як складова економічної теорії (базові поняття)

Макроекономічне агрегування розповсюджується на економічних суб'єктів: домашні господарства; підприємства (фірми); державу; закордонний сектор; ринки ( товарів і послуг, цінних паперів, грошей, праці, реального капіталу, міжнародний ринок).

У макроекономіці широко використовуються економічні моделі -формалізовані (логічно, графічно й алгебраїчно) описи різноманітних економічних явищ і процесів. Будь-яка макроекономічна модель тією чи іншою мірою абстрактна, має ряд припущень і спрощень, що обмежують сферу її застосування. У залежності від конкретних задач дослідження застосовуються різні типи моделей, які можна класифікувати за різними ознаками [1].

У кожній моделі виділяються два типи змінних: екзогенні (зовнішні) змінні визначаються поза моделлю та є відомими до її побудови; ендогенні (внутрішні) змінні притаманні внутрішній будові моделі, а їх величина встановлюється в результаті її розв'язання.

У макроекономічних моделях дія екзогенних параметрів формалізуєтся або у вигляді деякої постійної (константи), або у вигляді випадкової (ймовірної) величини, в залежності від характеру їхньої дії і прояву. Як екзогенні параметри у макроекономічних моделях виступають державні витрати (С), ставка оподатковування (Т) і величина пропозиції грошей (М), розміри яких регулюються державою. До числа ендогенно обумовлених параметрів відносяться обсяги зайнятості і випуску, рівні інфляції і безробіття, рівень планових витрат тощо [3,4].

При побудові моделей використовуються чотири види функціональних залежностей: дефініційних, поведінкових, технологічних, інституціональних.

Дефініційні відображають зміст явищ або їх структуру. Наприклад, під сукупним попитом на ринку благ розуміють сумарний попит домогосподарств, інвестиційний попит підприємницького сектора, держави, закордону. Це визначення можна виразити наступним чином:

У = С + I + С + Е

Поведінкові залежності відбивають типові переваги економічних суб'єктів. Прикладом такого роду залежностей можуть служити функції споживання - С = С (Y) або заощадження - S = S (Y).

Технологічні відображають технологічні залежності в економіці. Прикладом може служити виробнича функція, що відбиває зв'язок реального випуску та чинників виробництва Y = f (L, N, K), де Y -реальний випуск, L - праця, N - земля, K - капітал.

Інституціональні відображають інституціонально встановлені в економіці норми і правила. До їхнього числа можна віднести функцію податкових надходжень як залежність від розміру встановленої податкової ставки:

T = t х Y

І в мікро-, і в макроекономіці активно використовується логічне і формально-математичне моделювання.

Такі узагальнені макроекономічні моделі, як модель кругових потоків, AD-AS, хрест Кейнса, криві Філліпса, Лоренца, Лаффера, модель Солоу тощо являють собою загальний інструментарій макроекономічного аналізу і не мають якоїсь національної специфіки.

Специфічними можуть бути значення емпіричних коефіцієнтів і конкретні форми функціональних залежностей між економічними змінними в різних країнах. Оцінка будь-якої макроекономічної моделі повинна даватися не за критерієм її негайної "придатності" чи "непридатності" для економіки конкретної країни, у тому числі й України, а за критерієм її корисності в процесі пізнання економічної динаміки і управління її показниками.

Важливе значення в економіці має поняття "очікування", тобто оцінка економічних суб'єктів. Економічні очікування поділяються на дві групи: очікування ex post, очікування ex ante.

Очікування ex post - оцінка економічними суб'єктами отриманого досвіду, фактичні оцінки.

Очікування ex ante - прогнозні оцінки економічних суб'єктів.

Існують три основні концепції формування очікувань.

Концепція статичних очікувань - економічні суб'єкти в майбутньому очікують те, з чим зустрічались в минулому.

Концепція адаптивних очікувань - економічні суб'єкти коригують свої очікування з урахуванням помилок, допущених в минулому.