РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА: СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК, МЕТОДОЛІЯ, ПРЕДМЕТНИЙ ПРОСТІР

При цьому "завіса невідання" не дозволяє їм знати про той соціальний стан, який вони займуть у цьому суспільстві, про свої віросповідання, про свої здібності, про те, чи будуть вони слабими або сильними тощо. У цьому стані невідання вони повинні прийняти одностайну ухвалу про загальні принципи, які визначать умови, при яких вони будуть існувати як суспільство. Здійснюючи цей вибір, вони керуються раціональним особистим інтересом. Позбавлена усякої індивідуальності, кожна людина із безлічі можливих соціальних станів вибере той, у якому вона буде краще почувати себе, якщо виявиться найбіднішим членом суспільства [4].

Нерівність у суспільстві, відповідно до підходу Ролза а) може бути результатом вільної конкуренції й б) може бути виправдана лише настільки, наскільки вона приносить користь усім членам суспільства.

Таблиця. Критерій утилітаризму й критерій Ролза [2, с.15]

У таблиці показане суспільство, що складається із трьох індивідів, і наведені значення корисності, що одержують індивіди при двох можливих режимах, позначених х і у.

Який режим вибрати ?

Якщо застосувати критерій утилітаризму, то варто вибрати режим у, тому що загальний добробут у цьому випадку 310, а не 170, як у стані х. Якщо ж керуватися критерієм Ролза, то режим х виявиться кращим, незважаючи на те, що загальний добробут нижче, ніж при режимі у, оскільки при режимі х кращий стан найбіднішого члена суспільства.

В економічній теорії права критерій суспільного добробуту Ролза, однак, не знаходить застосування. Причина цього бачиться не в ідеологічному упередженні, а в цілому ряді практичних причин. Це й складності пошуку об'єктивного критерію для оцінки впливу корисності, одержуваної однією людиною, на корисність іншої, і складності виявлення ефектів спадної граничної корисності. Крім того, питання, пов'язані з ефективністю, економісти традиційно розглядають окремо від питань розподілу.

Примітки

1. Ролз Дж. Теория справедливости. Новосибирск, 1995.

2. Познер Р.Экономический анализ права / пер. англ.; под ред В. Л. Тамбовцева. - СПб : Экономическая школа, 2004. - Т.1. - С.619.

3.Одинцова М. И. Экономика права: учеб. пособие. - М. : Изд-дом ГУ ВШЭ, 2007. - С.14-15.

4. Подібний підхід можна пояснити з точки зору стратегії максиміна в теорії ігор. Принцип максиміна - це правило вибору в умовах невизначеності, відповідно до якого альтернативи ранжируються за їх найгіршим результатом. Це правило доцільно застосовувати, коли втрати при найгіршому результаті більш значимі або мають більшу величину, ніж виграш при найкращому результаті (Одинцова, с.14).

49. "Формула Лернда Хенда" як аналітичний інструмент економічного аналізу права

Економічний аналіз права одержав широкий розвиток і поширення в США завдяки використанню судами економічних методів при прийнятті рішень по конкретних справах. Між тим, багато аналітичних інструментів, які в даний момент вважаються доктринами економічного аналізу права, були розроблені судами США при розгляді конкретних справ і лише згодом розвинені теоретиками економічного аналізу права.

Одним з яскравих прикладів такого аналітичного інструменту є "формула Лернда Хенда" (Learned Hand formula). Вперше ця формула була вироблена суддею Лерндом Хендом (Learned Hand) у справі United States v. Carroll Towing (1947) для визначення належної міри передбачливості причинителя шкоди при визначенні провини у формі недбалості [1, с.30].

Суддя Хэнд вказав, що для визначення чи мала місце недбалість із боку причинителя шкоди в розглянутій справі ключове значення мають три елементи: 1) імовірність настання події, що призвела до заподіяння шкоди потерпілому (Р); 2) розмір заподіяного збитку у випадку настання вказаної події (L); 3) витрати по вживанню заходів обережності, які необхідні для запобігання настання події, що заподіює шкоду (В).

Особа, що не вжила заходів обережності, які могли запобігти настанню події, що заподіяла шкоду, визнається винною (у формі недбалості) у тому випадку, якщо витрати по вживанню можливих заходів обережності вищі, ніж розмір заподіяної шкоди, помножений на ймовірність настання шкідливої події (тобто якщо В< P*L).

Це цілком очевидно відповідає економічному підходу до права, оскільки "людина карається тільки в тому випадку, якщо вона діяла неефективно й не вжила виправданих з точки зору витрат заходів застереження" [2, с. 23].

Примітки

1. Яковлева C.B. Экономический анализ норм предпринимательского права / Предпринимательское право : вызовы времени. Научные труды кафедры предпринимательского права / Выпуск 1 . - М.: ГУ ВШЭ, 2009. - С.12-37.