Розвиткові демократичних засад у соціалізації молоді, а також новаторських форм у роботі з нею значно посприяли соціальні служби молоді. Започатковані Постановою Кабінету Міністрів України "Про розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді" від 17 жовтня 1995 р. № 839 організації набувають дедалі більшого поширення та популярності як осередки здійснення соціальної роботи з юнацтвом, зокрема таких її напрямів, як соціальна профілактика, соціальна адаптація, соціальна реабілітація, соціальна допомога, соціальні послуги, впровадження інноваційних технологій тощо.
Центрами соціальних служб для молоді розроблені та реалізуються програми "Соціальна підтримка молодої сім'ї", "Соціальна адаптація жіночої молоді", "Соціальна підтримка інвалідів", "Соціальна підтримка сиріт", "Профілактика наркотизації, правопорушень, захворювання на СНІД", "Сприяння зайнятості молоді", "Соціальна підтримка талановитої та обдарованої молоді", "Соціально-психологічна адаптація і реабілітація молодої людини", "Соціальна підтримка сільської молоді", "Інформаційне забезпечення", "Дозвілля та оздоровча робота", "Правова підтримка молоді", "Діти вулиці" тощо.
У 1997 р. до центрів звернулися понад мільйон осіб з питання психологічної, педагогічної, юридичної, медичної консультації та допомоги. Упродовж 1997 р. центрами соціальної служби молоді розроблено та застосовано понад півтори тисячі методик соціальної роботи з молоддю, жінками, різними категоріями сімей. Спеціалістами центрів проведено майже дві тисячі телепередач, упроваджено постійно діючі цикли радіопередач із соціально-психологічних проблем на державних, обласних радіостудіях, опубліковано три тисячі статей та інших матеріалів.
Система соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей формується переважно з урахуванням як позитивного досвіду країн, які передують у цій галузі (Великобританії, Іспанії), так і з урахуванням української специфіки та місцевих потреб. Зі створенням в Україні Представництва ЮНІСБФ (Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй) з'явилася можливість створення моделей соціальної роботи на міжвідомчих засадах. Саме ця міжнародна установа будує свою роботу на взаємодії як з державними, так і з громадськими організаціями у здійсненні дитячих та молодіжних проектів. Започатковані останнім часом програми ("Діти вулиці", "Шприцеві наркомани", "Жінки групи ризику" тощо) реалізуються саме за активного сприяння цієї організації. Представництво ЮНІСБФ в Україні та українські державні центри соціальної служби молоді підписали угоду про співробітництво, в якій було закладено загальні підвалини спільної діяльності, проголошено наміри про проведення спільних заходів, навчання соціальних працівників, використання нових технологій соціальної роботи з молоддю.
У зв'язку з цим особливої ваги набуває діяльність порівняно нового загону педагогічних працівників — соціальних педагогів. Нагальним науковим і практичним завданням є дослідження і налагодження їхньої співпраці з педагогами освітньо-навчальних закладів. Сьогодні у нашій країні спеціалістів із соціальної педагогіки готують близько 20 вузів, за цим фахом діє факультет післядипломної освіти при Донецькому державному університеті.
Як позитивний і перспективний досвід слід відзначити початок взаємодії соціальних служб молоді з освітніми установами. Одним із важливих елементів такої взаємодії є налагодження мережі "телефону довіри", до якої залучається дедалі більша кількість навчальних закладів. Аналіз звернень по "телефону довіри" свідчить, що найактуальнішими є проблеми взаємин дітей і батьків. Чимало надходить дзвінків з проблем сімейних стосунків (психологічна дисгармонія, ревнощі, подружня зрада). На третьому місці — проблеми здоров'я.
Чимало дзвінків з проблем здоров'я, пов'язаних з емоційними розладами (нав'язливі думки, бажання, страхи). Актуальними залишаються звертання з проблем венеричних захворювань та СНІДу. У 1997 р. збільшилася кількість звертань підлітків та молоді з проблем стосунків у навчальному закладі (з товаришами по навчанню, викладачами, друзями).
Це є ще одним свідченням того, що загальноосвітня школа обов'язково потребує послуг досвідчених психологів та соціальних працівників, до яких у разі потреби могли б звертатися як учні, так і їхні батьки та вчителі. Можливо, за відсутності коштів, необхідно поки що ініціювати роботу у школах штатних психологів соціальних служб молоді за сумісництвом. Адже у Франції, наприклад, спеціаліст-профконсультант обслуговує одночасно кілька навчальних закладів.
На жаль, таке корисне і дуже необхідне починання, як організація соціальних служб молоді, також потерпає від економічних негараздів у державі. Наприклад, нерегулярно здійснюється оплата праці консультантів, не вистачає коштів для встановлення нових телефонних ліній, відключаються за несплату телефонні номери деяких центрів соціальних служб молоді. Проте плекаємо надію, що у майбутньому ситуація покращиться і започаткована практика державного сприяння молоді, яка має величезне значення для її конструктивної соціалізації, успішно розвиватиметься.
Ще одним прикметним заходом покращення ситуації з молоддю у країні стало створення при Президенті України Національної ради з питань молодіжної політики. У положенні про неї від 3 грудня 1995 р. сказано, що Національна рада з питань молодіжної політики є координуючим та консультативно-дорадчим органом, покликаним сприяти постійному вдосконаленню державної молодіжної політики, забезпечувати узгодженість дій у розв'язанні питань, пов'язаних з життям молоді та участю її в усіх сферах життя суспільства і держави.
Головними завданнями Національної ради з питань молодіжної політики є:
• визначення і прогнозування соціальних та морально-політичних процесів у молодіжному середовищі;
• визначення та наукове обґрунтування пріоритетних напрямів державної молодіжної політики, концептуальних засад зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді;
• участь у підготовці проектів законодавчих актів, республіканських програм з питань, віднесених до компетенції Ради;
• координація дій центральних і місцевих органів державної виконавчої влади та господарських органів з питань здійснення прав і свобод молоді, участі її в політичному, економічному, духовному становленні держави.
Молодь — соціально-демографічна група, вікові критерії якої охоплюють межі 15—28 років, що знаходиться у процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.
Молодь як певна фаза, стан життєвого циклу, біологічно універсальна. її вікові межі, пов'язані з ними соціальний статус та соціально-психологічні особливості молоді мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури та притаманних цьому суспільству особливостей соціалізації його членів.
Передусім під соціальним становленням молоді розуміють кількісні та якісні зміни цієї демографічної групи у процесі її становлення як суб'єкта соціального розвитку.
Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді, науковці поділяють на 2 групи.
• 1. Соціальні молодіжні проблеми: визначення ролі та місця молоді у сучасному суспільстві; формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їх моральних пріоритетів; становище на ринку праці; забезпечення молоді певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З МОЛОДДЮ“ на сторінці 2. Приємного читання.
