Засвоєння інформації — основний шлях набуття індивідом суспільно-історичного досвіду. У процесі засвоєння людина опановує спеціальні значення предметів та способи взаємодії з ними, опрацьовує інформацію. Засвоєння цих значень предметів матеріальної та духовної культури і способів взаємодії з ними становить основний внутрішній зміст процесу навчання.
Засвоєнню притаманна складна внутрішня структура, яка містить кілька компонентів. Зокрема, до психологічних компонентів засвоєння належать (М. Левітов, С. Рубінштейн): позитивне ставлення до учіння, інформації, що засвоюється; безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом; мислення як процес активного опрацювання отриманої інформації; запам'ятовування і збереження отриманої та опрацьованої інформації.
На думку С. Рубінштейна, є такі стадії процесу засвоєння:
• початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому-розумінні;
• осмислення;
• спеціальна робота, пов'язана з закріпленням матеріалу;
• опанування матеріалу — можливість оперування ним у різних умовах.
Є декілька підходів до механізмів засвоєння інформації. З-поміж них найбільш поширені рефлекторно-асоціативна теорія (Д. Богоявленський і Н. Менчинська) і теорія поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Д. Ельконін, О. Леонтьев, Н. Тализіна та ін.).
Згідно з положеннями рефлекторно-асоціативної твори, що підкреслює значення самостійного пошуку у визначенні понять та засобів розв'язання нових завдань, провідною у засвоєнні інформації виступає аналітико-синтетична діяльність, за якої порівняння, асоціації, узагальнення досягаються на основі конкретних фактів. Структура процесу засвоєння інформації така: сприйняття — відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів та явищ, що діють у певний момент на органи чуттів; розуміння (осмислення) — встановлення зв'язків між предметами, явищами і процесами, з'ясування їх будови, складу, структури, призначення, визначення причин явищ, тобто аналіз, синтез, порівняння тощо; узагальнення — виокремлення та об'єднання суттєвих ознак предметів і явищ, що вивчаються; закріплення — забезпечує міцність запам'ятовування, поглиблює та розширює знання, розвиває пізнавальні вміння і навички; застосування — вміння використовувати знання на практиці в різноманітних ситуаціях.
Теорія поетапного формування розумових дій стверджує, що висока ефективність підготовки спеціаліста забезпечується насамперед орієнтацією тих, хто навчається, в дії, що засвоюється. Крім того, ефективність цієї теорії полягає в тому, що вона визначає чітку цілеспрямованість та послідовність засвоєння інформації:
I етап — формування мотиваційної основи дії (попереднє ознайомлення з дією та умовами її виконання);
II етап — формування дій у матеріальній формі, що супроводжуються розгортанням усіх операцій, які входять до визначеної дії;
III етап — формування діяльності із застосуванням зовнішнього мовлення, тобто виконання дії супроводжується поясненням того, що виконується і буде виконуватись у подальшому;
IV етап — дії виконуються подумки за допомогою внутрішнього мовлення;
V етап — перехід дій до узагальнених процесів мислення, що дає змогу виконувати їх самостійно, якісно і безпомилково.
Є певні психофізіологічні закономірності засвоєння інформації, що зумовлюються особливостями та природою людини. Передусім сприйняття та засвоєння інформації залежать від функціональних особливостей нервової системи, її типологічних особливостей, а отже, від темпераменту індивіда. Так, сильний тип нервової системи (сангвінік, холерик, флегматик) краще виявляє себе в ситуаціях, які вимагають значної працездатності, витривалості, а слабкий (меланхолік) — у ситуаціях, що вимагають співчутливості, лагідності.
Засвоєння інформації також залежить від особливостей пам'яті та мислення. Наприклад, краще засвоюється інформація, яка подається укрупненими блоками. Це відбувається за рахунок того, що такі блоки зменшують навантаження на пам'ять. Для сприйняття та засвоєння інформації важливим є вид мислення (наочно-дійовий, наочно-образний, словесно-логічний чи абстрактний), а також його індивідуальні особливості: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
Важливе місце в засвоєнні інформації посідають здібності людини, тобто її психічні особливості, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками.
Основні характеристики засвоєння інформації.
Засвоєння характеризується насамперед міцністю, під якою розуміють незалежність використання засвоєних знань і сформованих умінь від часу, особливостей ситуації та умов. Міцність засвоєння залежить від системності, смислової організованості інформації, від емоційного ставлення студента до цієї інформації та її особистісної значущості для нього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психологічні механізми засвоєння інформації“ на сторінці 1. Приємного читання.
