Делінквентна поведінка — різновид девіантної поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.
Делінквент (правопорушник) — неповнолітній із соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює вчинки, заборонені чинним законодавством та іншими нормативними актами. Це переважно психічно і фізично здоровий учень з певним негативним життєвим досвідом, деформованим соціально-етичними знаннями, нездоровими звичками та потребами, зіпсований неправильним вихованням або асоціальним впливом певного середовища.
Всі правопорушення поділяються на проступки (провини) та злочини.
Проступок — це протиправні дії, що регулюються нормами адміністративної, цивільної, трудової та іншими галузями права.
Види проступків неповнолітніх;
• агресивно-насильницька поведінка (кривдження інших, бійка, лихослів'я тощо);
• корислива поведінка (здирництво, дрібні крадіжки, викрадання автотранспорту тощо);
• бродяжництво.
Злочин — протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень тощо).
Передумовою делінквентної поведінки є важковиховуваність. Терміни "важкий учень", "важковиховуваний" характеризують дітей з негативним ставленням до норм моральної поведінки.
З погляду медичної психології відхилення у поведінці неповнолітніх поділяють на патологічні (хворобливі) та непатологічні.
Важковиховуваними в непатологічному плані є в цілому повноцінні діти з деякими відхиленнями у фізичному здоров'ї, дещо розладнаною чи ослабленою нервовою системою внаслідок дій психотравмуючих факторів.
У їхній поведінці можуть спостерігатися неадекватні реакції, надмірна агресивність, лицемірство, розбещеність, злобність, заздрість. Найхарактернішими проявами важковиховуваності дітей є лінощі, схильність до безцільного проведення часу, безвідповідальність, неорганізованість, неуважність, емоційна нестійкість, слабка спроможність до опору негативному впливу інших.
Поведінка, що передує різним видам хімічної залежності, називається адиктивною поведінкою (від англ. addictive behaviour — хибна залежність, негативна пристрасть, залежна (від наркогенних засобів) поведінка). Ця поведінка виникає у результаті вживання різних груп наркогенних речовин і характеризується наявністю пов'язаних із цим проблем. За адиктивної поведінки негативна пристрасть неповнолітнього до вживання наркогенних речовин ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, тобто певних стадій захворювань.
Наркоманія — хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією
ООН або Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України (далі — Комітет), і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.
Хворий на наркоманію (наркоман) — особа, якій у встановленому порядку медичним закладом визначений діагноз "наркоманія".
У ст. 1 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" тлумачаться всі терміни, які визначаються у цьому Законі.
Наркотичні засоби — це рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, класифіковані як такі у міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ФОРМ ДЕВІАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ“ на сторінці 1. Приємного читання.
