Філософські аспекти соціалізації особистості
Соціалізація (від лат. socialis — суспільний) як явище суспільного життя — історично зумовлений процес розвитку особистості, притаманний певному суспільству, що забезпечує надання індивіду та засвоєння ним цінностей, норм, установок, зразків поведінки в процесі життєдіяльності. Його результатом є активне відтворення особистістю набутого соціального досвіду у своїй діяльності та спілкуванні. Соціалізація може відбуватися в умовах як виховання, тобто цілеспрямованого формування особистості, так і стихійного впливу на особистість.
У межах соціалізаційного процесу здійснюється соціальне виховання, що трактується як створення умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій1.
1 Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола; За заг. ред. А.Й. Кепської. — К., 2002. — 164 с.
Мета соціалізації — допомогти особистості вижити в суспільному потоці криз і революцій — екологічній, енергетичній, інформаційній, комп'ютерній тощо, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому.
Соціалізація як наукова категорія почала розглядатися з появою книги Теорія соціалізації" у 1887 р., автором якої був американський соціолог Ф.Г. Гіддінгс. Він запропонував розглядати соціалізацію у вигляді процесу розвитку соціальної природи людини. В середині XX століття соціалізацію визнали самостійною, міждисциплінарною галуззю дослідження, яка робила акцент на місці і ролі соціального виховання людини в дитинстві, підлітковому та юнацькому віці. Початок нового тисячоліття характеризується розширенням кола досліджень соціалізаційного процесу навіть до похилого віку людини.
Відтак, соціалізація як наукова категорія розглядає коло питань, які відтворюють соціальні та особистісні відносини у суспільстві. Крім того, загострення відносин, що концентрується навколо проблем соціальної адекватності молодого покоління та його життєвої компетенції, зумовлює їх широке вивчення науками про людину, а саме: філософії, соціології, психології, етнографії, педагогіки та ін.
Усвідомлюючи та оцінюючи соціалізацію як наукову категорію та як явище суспільного життя,- українська дослідниця Н.М. Лавриченко1 аналізує філософські та інші концепції як метатеоретичне підґрунтя для її педагогічного осмислення. Вона докладно розглянула проблеми філософського трактування соціалізації, якому присвячена ціла низка питань багатьох наукових шкіл і напрямів, наприклад, таких, як персоналізму, неотомізму, екзистенціалізму та його християнської похідної, прагматизму та неопрагматизму, гуманізму і неогуманізму.
З позицій західної філософії соціалізація усвідомлюється як поняття про взаємовідносини людини і суспільства, в результаті яких, з одного боку, відбувається розвиток особистої
1 Лавриченко НМ. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. — К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. — 444 с.
інтелектуальної і соціальної свободи, а з іншого — вдосконалюється мистецтво соціального діалогу, взаємодії, кооперації. При чому соціалізаційний процес як передумова соціальної свободи і творчості генерацій спричиняє стрімкий розвиток суспільства.
Французький мислитель П'єр Тейяр де Шарден розглядає соціалізацію разом із персоналізацією. Він визначає персоналізацію як етап виникнення і вдосконалення особистості, яка вважає себе частиною організованого цілого, а соціалізацію — як сферу, в якій окремі свідомості і самостійності об'єднуються, підкреслюючи глибину та непередбачуваність свого "Еґо". На думку дослідника, людство віднайде шляхи своєї гуманізації завдяки новим формам контакту і співробітництва1.
Нині пошук шляхів осмислення соціалізації спрямований на виявлення взаємовідносин категорій "суб'єкт — об'єкт" (суспільство — це суб'єкт впливу, а людина — його об'єкт) та "суб'єкт — суб'єкт" (суспільство і людина — суб'єкти впливу). Основоположниками першого підходу є французький вчений Еміль Дюркгейм та американський — Талкот Парсонс, другого — американські вчені Чарльз Кулі і Джордж Гербарт Мід. Згідно з першим підходом, соціалізація трактується як процес адаптації людини до суспільства, яке її формує відповідно до культурних надбань, другим — як розвиток і самозміна людини в процесі засвоєння і відтворення культури.
Однак на думку Л. Кольберга, надмірна соціалізація неодмінно призведе до втрати особистістю своєї унікальності. Він запропонував розглядати моральне виховання як стимулюючу систему постійного зростання людини (етапи морального зростання), протиставляючи її рольовій теорії, що робить наголос на підпорядкуванні особистості нормам, які в процесі інтеріоризації стають елементом свідомості2.
• 1 Тейяр де Шарден П. Феномен человека. — М.: Наука, 1965. — 240 с.
• 2 Kohlberg L. Stages of Moral Development as a Basis for Moral Education // Moral Education: interdisciplinary Approaches. — Toronto: University of Toronto Press, 1971. — P. 23—92.
За часів радянського тоталітаризму суб'єктність особистості обмежувалася за рахунок муштри та підганяння під стандарт, що призводило до загострення взаємовідносин її із суспільством. Тому на сучасному етапі важливо сформувати бачення особистості як суб'єкта власного розвитку та соціалізації.
Сучасні українські філософи вирішують проблему соціалізації шляхом вивчення діалогів у вигляді відношень: "я — я"
• внутрішній діалог як умова формування самосвідомості та самооцінки; "я — ти" — сфера формування морального почуття, почуття любові, ненависті, дружби; "я — ми" — сфера виховання національної свідомості, класового почуття, почуття гуртової солідарності; "я — людство" — умова усвідомлення своєї приналежності до людського роду, джерело філософсько-історичних, футурологічних рефлексій; "я — друга природа"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціальна педагогіка» автора Богданова І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
