Особи з обмеженими можливостями здоров'я – це особи, котрі мають фізичну і (або) психічну ваду. Під обмеженою можливістю розуміють будь-яке обмеження або втрата здатності виконувати будь-яку діяльність унаслідок певної вади у межах того, що вважається нормою для людини у суспільстві.
Не всяке порушення здоров'я веде до інвалідності, а тільки те, що зв'язано зі стійким розладом функцій організму. Діти-інваліди входять у більше широку групу, позначувану цілою серією формулювань, що несуть певний зміст, але не що завжди відбивають стан дітей і проблеми, що випливають із цього стану: "діти з особливими потребами", "діти з відхиленнями (порушеннями) у розвитку", "діти з обмеженими можливостями", "особливі" діти. Ці терміни використаються в середовищі професіоналів медиків з метою заміщення поняття "інвалід" іншими, що не привносять зневажливий зміст у характеристику дітей, чиє життя відрізняється від традиційного поняття дитинства й нерідко наповнені фізичним болем і щиросердечними стражданнями.
На початковому етапі розвитку дитини головною перешкодою до навчання і виховання є первинна вада, який викликає порушення нормального розвитку дитини. Особливе значення у навчанні дітей з обмеженими можливостями у здоров'ї є вторинні вади, які викликають відхилення.
У групі вторинних вад займають особистісні реакції на первинний дефект. Можливі кілька типів особистісного реагування.
Ігнорування – часто зустрічається при олігофренії, пов'язане з недорозвиненням мислення й недостатньою критикою до успішності своєї діяльності.
Витиснення – ставиться до невротичного типу реагування на дефект і проявляється у свідомому невизнанні його існування при підсвідомому конфлікті, нагромадженні негативних емоцій.
Компенсація – такий тип реагування, при якому відбувається усвідомлення дефекту й заміщення втраченої функції за рахунок більш збережених.
Гіперкомпенсація – посилений розвиток збережених функцій, що пов'язаний із прагненням довести, що дефект не приводить до яких-небудь проблем.
Астенічний тип реагування приводить до виникнення заниженого рівня домагань, низькій самооцінці, фіксації на усвідомленні своєї неповноцінності.
У процесі онтогенезу у людини можуть відбуватися порушення психічного розвитку. Загальними закономірностями відхилень у психічному розвитку є:
• зниженням здатності до сприймання, збереження і використання інформації;
• забрудненням мовного і мовленнєвого спілкування;
• гальмування процесів формування понять і уявлень про навколишню дійсність;
• ризик виникнення стану соціально-педагогічної дезадаптованості (В. Лубовський).
В. Лебединський здійснив класифікацію порушень психічного розвитку у період індивідуального розвитку організму від стадії запліднення до кінця життя: – ретардація; – дисфункція дозрівання; – пошкоджений розвиток; – асинхронія. Відповідно до класифікації В. Лебединського прийнято виокремлювати відхилень:
• викликані відставанням психічного розвитку – недорозвиток, затриманий розвиток;
• при диспропорційності (асинхронії) психічного розвитку – викривлений розвиток, дисгармонійний розвиток;
• викликані руйнуванням окремих функцій – ушкоджений розвиток, дефіцитарний розвиток.
• 1. Психічний недорозвиток (зокрема, олігофренія). Причиною є раннє ураження мозку, пов'язане зі спадковістю, внутрішньоутробними, пологовими і післяпологовими травмами. У результаті виявляється інертність психологічного розвитку, у мисленні – примітивні асоціативні зв'язки, низький рівень розвитку інтелекту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток психіки дітей з обмеженими можливостями здоров'я“ на сторінці 1. Приємного читання.
