Традиційне інтенсивне навчання. Воно спрямовується на активізацію навчальної діяльності учнів усіх учнів класу, незважаючи на їх індивідуальні світні потреби, допомагає їм більш повно і чітко зрозуміти поняття та виробити базові навички. На уроці учитель організовує навчання за чітко структурованою схемою, розбиває цей процес на маленькі кроки, контролює розуміння пройденого матеріалу, моделює застосування цільових умінь і навичок та забезпечує учням достатньо можливостей для самостійного їх відпрацювання під його керівництвом.
Структура уроку включає наступні етапи:
• 1. Актуалізація та перевірка раніше засвоєного матеріалу.
• 2. Презентація та демонстрація мети та завдань уроку. Вчитель знайомить учнів з новими поняттями і базовими навичками. При цьому новий матеріал подає невеликими порціями, використовуючи відповідні ілюстрації.
• 3. Керована практика. На цьому етапі вчитель у процесі діалогу спонукає учнів надати цільову відповідь. Як правило, намагаючись підвести весь клас до розуміння певного поняття/навички, вчитель проводить опитування з матеріалу, який стосується теми уроку. Щоб залучити до опитування всіх дітей використовується техніка відповіді хором. При цьому, він має контролювати індивідуальні відповіді учнів у класі, аби визначити, чи всі відповідають правильно.
• 4. Зворотній зв'язок і виправлення. На цьому етапі уроку учитель також має оцінити успішність засвоєння учнями знань, умінь та навичок.
• 5. Самостійна практика (заповнення прогалин або розширення знань). Учням необхідно мати можливість застосовувати нові знання, вміння й навички, переносити їх на різні ситуації та контексти, а також підвищувати власний рівень компетентності. При цьому учитель повинен ретельно контролювати й оцінювати самостійні завдання учнів, а учні усвідомлювати., що вони відповідають за якість своєї роботи.
• 6. Часте повторення. Послідовне й систематичне повторення пройденого матеріалу є невід'ємною рисою традиційного інтенсивного навчання. Його рекомендується проводити, принаймні, щотижня або щомісяця, включати відповідні вправи й запитання до домашнього завдання або до чергового тесту.
До прикладу подається зразок конспекту уроку та визначення довготермінової мети та короткотермінових завдань при традиційно інтенсивній формі навчання (див.: додаток Ж.).
Кооперативне навчання – це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою. Воно відкриває можливість учням співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів, засвоєнню знань та формуванню вмінь. Така модель може застосовуватися на різних етапах навчання.
Кооперативне навчання охоплює різні форми, впровадження яких вимагає кількох хвилин до кількох тижнів, у парах, трійках та малих групах, а також базових, формальних і спеціальних групах.
Під час підготовки уроку до кооперативного навчання вчитель повинен дотримуватися таких етапів уроку:
• 1. Підготовчий етап (прийняття рішень) включає: визначення дидактичної мети і завдань, пов'язаних з освітніми можливостями учнів; розподілити учнів по групах так, щоб вони були неоднорідні за складом; врахувати тип сприйняття, здібності і нахил; обміркувати створення умов, що забезпечують оптимальне безпосередню взаємодію між учнями; підготувати необхідний роздатковий матеріал.
• 2. Основний етап уроку: пояснення основних понять; коментування прикладів запропонованих завдань; мотивація навчальної діяльності; створення груп і міжгрупової взаємодії; пояснення групової роботи, аби отримати результати; описання критеріїв успіху.
• 3. Етап контролю і втручання в дії учнів включає розподіл (або допомогти в розподіл) ролей у групах; контакт з кожною групою з метою контролю, чи всі учні правильно зрозуміли поставлене завдання, чи необхідні пояснення її виконання; вироблення навичок спільної роботи і спілкування.
• 4. Етап оцінювання результатів, їх аналіз. На цьому етапі вчителю не обходимо приділити увагу: організації публічних презентацій досягнутих результатів кожною групою; оцінювання досягнутих результатів; аналізу результатів роботи груп; підведенню підсумків уроку.
Формування когнітивних стратегій. Поняття "когнітивні стратегії" Герхарт (Gearheart, 1985) трактує як плани, дії, кроки та процеси, спрямовані на реалізацію будь-якого навчального завдання або вирішення проблеми. Стратегії можуть застосовувати як учителі, так і учні для досягнення своїх відповідних навчальних результатів. Учителям вони допомагають визначити матеріал і методику викладання. Для учнів їхній сенс полягає в тому, щоб "навчитися вчитися" (ДеРуітер (DeRuiter), 1983) та регулювати власну навчальну діяльність. Поруч з тим, у когнітивному підході до освіти зміст навчальних планів і програм (курикулуму) не втрачає свого значення, навпаки – він слугує засобом для вироблення стратегій пізнання, які полегшують інтерпретацію, організацію, відтворення й пригадування інформації.
Диференційований процес навчання в інклюзивному класі. Розвивати можливості учнів та їхні інтереси, задовольняти індивідуальні освітні потреби у ході уроку сприяє організація диференційованого навчання і методика диференційованого викладання.
Диференційоване навчання – організація процесу навчання на уроці з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальні форми навчання в інклюзивному класі“ на сторінці 1. Приємного читання.
