Тема 1. Методологічна основа інклюзивної педагогіки
Розвиток та становлення інклюзивної педагогіки як науки, її об'єкт і предмет
Методологічну основу науки визначають сукупність філософських, загальнонаукових, конкретних і міждисциплінарних підходів і вихідних положень, категорій, уявлень, з позиції яких пояснюються педагогічні явища і розкриваються їх закономірності. Наука вивчає явища та закономірності реального світу, які існують незалежно від свідомості людини. Основою науки є збір, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
Проблема навчання і виховання людини, накопичення знань, які лежать в основі організації, проектування і прогнозування умов удосконалення освітнього процесу, спрямованого на розвиток і формування особистості, сформувалася у науку педагогіка, наука Педагогіка (грец. – майстерність виховання) – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Термін "педагогіка" отримав свою назву від грецьких слів "paidos" – дитина і "ago" – вести. У дослівному перекладі "paidagogos" – це "поводир дітей". Педагогами у Стародавній Греції називали рабів, які водили дітей до школи. Поступово термін "педагогіка" став вживатись більш загально: для визначення мистецтва вести дитину упродовж життя. Тобто виховувати, навчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.
Нинішня педагогіка розглядається як мистецтво виховання, освіту та навчання молодого покоління, дорослих та інших верств населення. Вона досліджує процеси виховання, освіти і навчання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до ЖИТТЯ 1 праці, розкриває його сутність, закономірність, процеси і правила, які регулюють навчально-виховну діяльність в різних типах освітніх закладів.
Нині стрімко зростає кількість дітей з поведінкою, що не відповідає установленій нормі, яку пов'язують з неблагополучними змінам у суспільстві. Усі процесі у психофізичному стані людини та їх наслідки, як позитивні, так і негативні, породжують підвищену напруженість, викликають зміни у здоров'ї, при цьому зростають показники психічних розладів і захворювань. Проблемою була й отримання освіти дітьми з такими проблемами, адже порушуються умови їх успішної соціалізації та забезпечення повноцінної участі в суспільному житті.
Донедавна, навчання дітей, носило диференційований характер: навчання дітей з нормативним розвитком у загальноосвітніх школах, до яких застосовували традиційно визнані форми і методи навчання; навчання дітей з обмеженими можливостями здоров'я у спеціальних навчальних закладах (дітей з різним рівнем психофізичного розвитку, в тому ЧИСЛІ обдарованих). Важливим кроком реформування освіти у цьому напрямі є філософія інклюзивної освіти, яка базується на переконанні у необхідності зміни освітньої парадигми – об'єднанні двох традиційних систем в єдину систему освіти. Означене реформування не передбачає ліквідації цих закладів освіти.
Інклюзія (від Inclusion- включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальне життя, і насамперед, тих що мають труднощі у фізичному та психічному розвитку
Інклюзія означає повне залучення дітей з обмеженими можливостями здоров'я (ОМЖ) в освітній процес загальноосвітньої школи, життя класу; процес пошуку ефективних методів та форм навчання і виховання, які б задовольнили індивідуальні потреби усіх учнів; створення гнучкої системи освіти.
Мета інклюзії – створення такого соціокультурного середовища загальноосвітнього навчального закладу, яке б задовольняло індивідуальні освітні потреби усіх учнів, незалежно від особливостей їх психофізичного розвитку.
Актуальність упровадження інклюзії у загальноосвітній процес, підтверджується тим, що майже 25% дітей приходять у школу з порушеннями у здоров'ї, 60% учнів мають ярко виражені індивідуальні особливості, значна частина дітей мають фізіологічні, педагогічні, психологічні та соціальні відхилення у поведінці від встановлених у суспільстві та освіті норм.
У контексті інклюзії, інклюзивна освіта означає повну адаптацію навчально-виховного процесу до кожної дитини з урахуванням специфічних відмінностей кожної окремо взятої дитини. Базовою основою при цьому виступає адаптація освітнього середовища до кожної дитини, а не дитини до освітнього середовища. Результатом адаптації молодшого школяра до соціуму має передбачати її соціалізацію не лише у навчально-виховному процесі, а наскільки комфортно відчувають себе у даному колективі усі учасники освітнього процесу: нормативні діти, діти з особливими освітніми потребами, учителі, батьки; як атмосфера даного цілісного педагогічного процесу сприяє творчості і саморозвитку кожної особистості.
Методологічною основою інклюзії є синтез нової теорії, котра включає знання з філософії, загальної педагогіки, спеціальної педагогіки і психології, загальної психології, вікової та педагогічної психології, медицини та ін. наук.
Серед основних напрямів методології інклюзії науковці визначають:
• підготовку суспільства до прийняття статусу рівноправної освіти незалежно від психофізіологічних особливостей дітей;
• широке висвітлення мети, завдань і напрямів інклюзивної освіти в засобах масової інформації;
• перехід від дефектоорієнтованого підходу до підтримки розвитку потенціалу кожної дитини;
• диверсифікація змісту шкільної освіти з метою забезпечення освітніх інтересів і потреб усіх категорій школярів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Загальні засади інклюзивної педагогіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
