Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини

Основи інклюзивної педагогіки

• порушення емоційно-вольової сфери (суїцид);

• обдарованість – це певне позитивне поєднання здібностей, що забезпечує успіх у виконані будь-якого виду діяльності.

Педагогічні відхилення – дане поняття стосується стандартів які визначають рівень освіти та виховання (норми одержання чи неодержання освіти та виховання. Педагогічна норма визначається як прийняті стандарти загальної освіти, відповідно до яких кожна дитина повинна одержати рівень освіти. Відхилення від педагогічних норм пов'язується найчастіше з тим, що діти не можуть одержати відповідну освіту через обставини що склалися або не хочуть це робити. І. Кулагіна запропонувала нижченаведену класифікацію домінуючих причин неуспішності у початкових класах загальноосвітнього закладу:

Недоліки розвитку мотиваційної сфери та сфери довільності:

• несформованість широких соціальних мотивів навчання, слабкі пізнавальні інтереси, нерозвинута мотивація досягнення успіху, що проявляється у втраті інтересу до навчання або "однобічних" інтересах, відсутності задоволення від подолання труднощів, отримання потрібного результату;

• низький рівень довільності, що проявляється у недостатньому розвитку вольових якостей, невмінні працювати, порушеннях дисципліни.

Відхилення в розвитку пізнавальної сфери, що проявляються у труднощах засвоєння навчального матеріалу, низька научуваність (здібність до засвоєння знань), інтелектуальна пасивність, затримка психічного розвитку (яка виявляється вже в процесі навчання).

Несформованість способів навчальної роботи, що може бути результатом педагогічної занедбаності (проблеми на рівні сімейного виховання, недостатній рівень готовності до навчання в школі), недоліків шкільного навчання, а проявлятися – у "невмінні вчитися", використанні нераціональних способів розв'язання навчальних завдань, відсутності перенесення засвоєного способу на інший матеріал, неправильна загальна організація роботи тощо.

Особливості психофізичного розвитку (окрім тих, що є визнаними як певний тип дизонтогенезу та репрезентованими вище), що проявляються у соматичній ослабленості, властивостях вищої нервової діяльності (гіперактивність, уповільненість) та своєрідності розвитку особистості (високий ступінь тривожності, демонстративність).

Особливе місце у групі вторинних дефектів є соціальна дезадаптація і особистісні реакції на первинний дефект.

Отже, умовами розвитку дитини є нормальне функціонування головного мозку і його кори; нормальний фізичний розвиток дитини, пов'язаний із збереженням нормальної працездатності; збереження органів чуття, які забезпечують зв'язок дитини із зовнішнім світом; систематичне і послідовне навчання дитини в усі періоди її розвитку.

Усе те, що не відповідає нормі, визначається як "відхилення від норми". У реальній дійсності "чистих" відхилень, як правило, не буває. Одне відхилення провокує інше, одна група відхилень нашаровується на іншу. Таким чином, відхилення від норми можна розділити на чотири групи: фізичні, психологічні, педагогічні і соціальні. Загальна характеристика різних типів відхилень:

• фізичні: хвороба; порушення зору; порушення слуху; порушення опорно-рухового апарату;

• психологічні: затримка психічного розвитку (ЗПР); розумова відсталість (олігофренія: від дебільності до ідіотії); порушення емоційної сфери (аутизм, суїцид); порушення мовлення (від заїкання до порушення читання і писання); обдарованість;

• педагогічні: відхилення в отриманні загальної середньої освіти; відхилення в отриманні професійної освіти;

• соціальні: сирітство; відхилення поведінки: алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, бомбування, бездоглядність.

Таким чином, норма розвитку – це не усереднений для віку показник, а оптимальний, з погляду суспільства, рівень, співвіднесений з індивідуальними особливостями дитини. Поняття "відхилення" використовується для позначення розбіжності з деякою нормою у поведінці, установках, цінностях, що розглядаються як прояви аномальної психіки.

У педагогіці та психології розроблено статистичний метод визначення норми, для якого потрібно два показника: середнє арифметичне (X) і стандартне відхилення (σ). Значення останньої величини не залежить ні від одиниці виміру, ні від числа випадків. Закон нормального розподілу показує, що існують відхилення від деякої середньої величини як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Таке розуміння норми широко використовується для визначення розумової обдарованості та відсталості (І. Подласий).

Певна кількість дітей має відмінні від середніх показники, а, відповідно, з педагогічної, соціальної, медичної точки зору ці діти характеризуються як такі, що мають особливі потреби. До їх числа входять діти, котрі мають як виняткові здібності чи талант, так і діти з фізичними, психічними, соціальними відмінностями, особливі потреби яких необхідно задовольняти.

Особливі потреби – це термін, який використовується стосовно осіб, чия соціальна, фізична або емоційна особливість потребує спеціальної уваги та послуг, яким надається можливість розвинути свій потенціал (G. Lefrancois), у тому числі й освітній Найбільш поширене й прийнятне стандартне визначення "особливих освітніх потреб", зокрема в країнах Європейської спільноти, подано в Міжнародній класифікації стандартів освіти (International Standart Classification of Education): "Особливі освітні потреби мають особи, навчання яких потребує додаткових ресурсів. Додатковими ресурсами можуть бути: персонал (для надання допомоги у процесі навчання); матеріали (різноманітні засоби навчання, в тому числі допоміжні та корекційні); фінансові (бюджетні асигнування для одержання додаткових спеціальних послуг)".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Загальні засади інклюзивної педагогіки

  • Основні категорії інклюзивної педагогіки

  • Інклюзивна педагогіка в системі педагогічних наук

  • Міжпредметні зв'язки інклюзивної педагогіки

  • Тема 2. Особливості розвитку особистості

  • Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини
  • Розвиток психіки дітей з обмеженими можливостями здоров'я

  • Розвиток емоційної сфери молодшого школяра з різними видами дизонтогенезу

  • Розвиток конативної сфери

  • Тема 3. Соціально-педагогічна діяльність учителя в умовах інклюзивної освіти

  • Сутність соціально-педагогічної діяльності вчителя початкових класів

  • Закономірності, принципи, функції та напрями соціально-педагогічної діяльності

  • Професійна компетентність вчителя початкових класів при виконанні соціально-педагогічної діяльності в інклюзивному класі

  • Розділ 2. Теорія інклюзивної освіти, навчання та виховання

  • Предмет і завдання дидактики інклюзивної освіти, її категорії

  • Система закладів освіти для дітей з обмеженнями життєдіяльності

  • Особливості організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі

  • Тема 5. Зміст інклюзивної освіти

  • Нормативні документи змісту інклюзивної початкової освіти, курикулум

  • Особливості забезпечення змісту інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами

  • Командний підхід як умова реалізації змісту освіти

  • Тема 6. Структура та організація цілісного педагогічного інклюзивного процесу

  • Сутність, мета і завдання інклюзивного навчання

  • Підготовка вчителя до організації навчального процесу

  • Схема вивчення дитини

  • Соціальний паспорт класу

  • Безпосередня підготовка до процесу навчання

  • Визначення мети і цільових завдань уроку у їх системі

  • Тема 7. Форми організації процесу навчання в інклюзивній школі

  • Спеціальні форми навчання в інклюзивному класі

  • Тема 8. Методи навчання

  • Класифікація методів навчання

  • Загальні методи навчання

  • Інноваційні методи навчання

  • Спеціальні методи

  • Методи розвитку і корекції емоційної сфери

  • Методичні прийоми корекції конативної сфери молодших школярів

  • Критерії вибору методів навчання

  • Засоби навчання

  • Тема 9. Дидактичне діагностування учнів в інклюзивному класі

  • Портфоліо учнів як засіб оцінювання індивідуальних досягнень

  • Тема 10. Теорія інклюзивного виховання

  • Основні методи і форми інклюзивного виховання

  • Глосарій