Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини

Основи інклюзивної педагогіки

• соціальний вплив на дітей раннього віку (до 3-х років);

• дефекти.

Дефект (від. лат. defectus – недолік, вада) – це фізичний чи психічний недолік, котрий викликає порушення нормального розвитку дитини. За походженням дефекти можуть бути органічними і функціональними.

Органічна вада – це порушення, відсутність або недолік якого- небудь органа або його частини. Органічні вади можуть бути: генералізованими (розумова відсталість) та ізольованими (затримка психічного розвитку, сліпота, глухота, порушення рухів і мовлення). Причини: спадкові, серцево-судинні захворювання, паралічі, травми.

Функціональна вада – це порушення функцій органу або загальних функцій всього організму без порушення тканини органу. Прикладом можуть слугувати неврози, психоневрози, психопатія психози порушення поведінки. Причини: порушення соціальних зв'язків індивіда. Вада може виявлятися й у темпі розвитку. Розрізняють два варіанти: акселерацію – прискорений розвиток, і ретардацію (затримку) – відставання у розвитку.

Вплив вади на розвиток дитини двояке: з однієї сторони, він утруднює нормальному розвитку діяльності організму, а з іншої сторони – сприяє посиленому розвитку інших функцій, які можуть компенсувати недолік. Вади розділяються на первинні та вторинні.

Первинні вади виникають унаслідок порушення функціонування центральної нервової системи, невідповідності розвитку віковій нормі. Він є наслідком недорозвиненого або пошкодженого мозку. Проявляється первинний дефект у виді порушення слуху, зору, паралічу, порушення розумової працездатності й ін. При відсутності корекційного впливу у подальшому відбувається вторинні нашарування (відхилення) – дефекти.

Вторинні вади, які виникають у дитини з порушенням психофізичного розвитку, якщо соціальне оточення не компенсує цих порушень, а, навпаки, детермінує відхилення в особистісному розвитку. Вони заважають як навчанню, так і соціальній адаптації. Виникає педагогічна занедбаність, розлади емоційно-вольової сфери і поведінки.

Фізичні відхилення. Існує декілька класифікацій людей, які мають відхилення у здоров'ї та розвитку. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у 1980 році прийняла такі три шкали обмежених можливостей:

• хвороба (недуга) – втрата або відхилення анатомічної, фізіологічної і психічної структури або функції, яка поряд з різними поведінковими та громадськими перешкодами перешкоджають залученню особи до активної участі у суспільному житті на рівних умовах з іншими її учасниками. У людини працездатного віку (від 16 років до пенсійного віку) тяжкість недуги визначається, виходячи з її обмежень у залученні до повсякденній діяльності та суспільного життя, таким чином:

• глибокий недуг, якщо це повністю перешкоджає повсякденних справ або суспільного життя;

• важкий недуг, якщо це обмежує повсякденні справи або участь у суспільному житті;

• середній недуг, якщо це створює труднощі для повсякденних справ або участь у суспільному житті;

• обмежена можливість здоров'я – будь-яке обмеження або втрата здатності (унаслідок наявності дефекту) виконувати будь- який вид діяльності у межах того, що вважається нормою;

• недієздатність (інвалідність) – наслідок дефекту або обмежена можливість конкретної людини, яка перешкоджає чи обмежує виконання нею певної нормативної ролі, виходячи із вікових, статевих чи соціальних факторів, що не дає змоги інтегруватися у суспільство. Інвалідність визначається лікарсько-контрольною комісією (ЛКК), на підставі висновку спеціальних дитячих лікарів зафіксованих в епікризі (витягу) з історії хвороби.

У науковому освітньому обігу використовується термін "обмежені освітні можливості" – це діти з обмеженими можливостями здоров'я, які мають фізичні і (або) психічні відхилення, які перешкоджають засвоєнню освітніх стандартів без створення спеціальних умов для отриманні освіти.

Психічні відхилення – це відхилення, пов'язані з розумовим розвитком людини чи недоліками її психіки. До даного типу відхилень відносяться насамперед такі відхилення:

• затримка психічного розвитку;

• розумова відсталість (олігофренія). Розумова відсталість буває в легкій (дебілізм) і глибокій (ідіотизм) формах;

• порушення мови (від заїкання і порушення вимови до порушення письма і читання);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Загальні засади інклюзивної педагогіки

  • Основні категорії інклюзивної педагогіки

  • Інклюзивна педагогіка в системі педагогічних наук

  • Міжпредметні зв'язки інклюзивної педагогіки

  • Тема 2. Особливості розвитку особистості

  • Поняття "норма" і "відхилення" у розвитку дитини
  • Розвиток психіки дітей з обмеженими можливостями здоров'я

  • Розвиток емоційної сфери молодшого школяра з різними видами дизонтогенезу

  • Розвиток конативної сфери

  • Тема 3. Соціально-педагогічна діяльність учителя в умовах інклюзивної освіти

  • Сутність соціально-педагогічної діяльності вчителя початкових класів

  • Закономірності, принципи, функції та напрями соціально-педагогічної діяльності

  • Професійна компетентність вчителя початкових класів при виконанні соціально-педагогічної діяльності в інклюзивному класі

  • Розділ 2. Теорія інклюзивної освіти, навчання та виховання

  • Предмет і завдання дидактики інклюзивної освіти, її категорії

  • Система закладів освіти для дітей з обмеженнями життєдіяльності

  • Особливості організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі

  • Тема 5. Зміст інклюзивної освіти

  • Нормативні документи змісту інклюзивної початкової освіти, курикулум

  • Особливості забезпечення змісту інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами

  • Командний підхід як умова реалізації змісту освіти

  • Тема 6. Структура та організація цілісного педагогічного інклюзивного процесу

  • Сутність, мета і завдання інклюзивного навчання

  • Підготовка вчителя до організації навчального процесу

  • Схема вивчення дитини

  • Соціальний паспорт класу

  • Безпосередня підготовка до процесу навчання

  • Визначення мети і цільових завдань уроку у їх системі

  • Тема 7. Форми організації процесу навчання в інклюзивній школі

  • Спеціальні форми навчання в інклюзивному класі

  • Тема 8. Методи навчання

  • Класифікація методів навчання

  • Загальні методи навчання

  • Інноваційні методи навчання

  • Спеціальні методи

  • Методи розвитку і корекції емоційної сфери

  • Методичні прийоми корекції конативної сфери молодших школярів

  • Критерії вибору методів навчання

  • Засоби навчання

  • Тема 9. Дидактичне діагностування учнів в інклюзивному класі

  • Портфоліо учнів як засіб оцінювання індивідуальних досягнень

  • Тема 10. Теорія інклюзивного виховання

  • Основні методи і форми інклюзивного виховання

  • Глосарій