• порівняння дитини з іншими дітьми – не на її користь;
• давати команди, ставити жорсткі вимоги, тиск;
• виправдовувати, підкуповувати, винагороджувати.
Сором'язлива дитина знає, як спілкуватися з іншими, але не вміє, не може використовувати ці знання. Замкнена ж дитина не хоче й не знає, як спілкуватися. У цьому розходженні
психологічних особливостей спілкування замкнених і сором'язливих дітей і криється таємниця корекції цих особистісних якостей.
При роботі із сором'язливою дитиною необхідно сформувати у неї комунікативні вміння, а якщо наша дитина замкнена, то робота повинна бути насамперед спрямована на формування бажання спілкуватися й розвиток комунікативних навичок у дитини.
Замкнутість дитини має свої джерела. Вона виступає в поведінці дитини досить рано й зазвичай має в ранньому віці такі передумови, як занепокоєння, емоційну нестійкість, плаксивість, загальне зниження настрою, погіршення апетиту й порушення сну у зв'язку з найменшими змінами в житті дитини (переїзд на дачу, поїздка в гості тощо). Для цих дітей характерний також страх перед чужими людьми, занепокоєння й скутість при потраплянні в нову ситуацію, які мають тривалий характер. Як правило, такі діти дуже прив'язані до матері й болісно переносять навіть нетривалу її відсутність.
При спілкуванні із замкненою дитиною необхідно постійно розширювати коло її пасивного спілкування, наприклад, розмовляти в присутності з кимось незнайомим або малознайомим. При цьому необхідно створити такі умови, за яких дитина почувалася б спокійною, була у безпеці, наприклад, при розмові тримайте її за руку або погладжуйте по голові.
Наслідки напруженості нашого життя є тривога, тривожність, страх, які необхідно розрізняти. Тривожність – емоційний стан, особливість характеру або риса особистості. Викликає дитячу тривожність, вважають психологи, звичайні дитячі страхи. Страх – емоційно-насичене відчуття занепокоєння у відповідь на реальну або уявну загрозу для життя й благополуччя. Для корекції страху вчитель початкових класів має користовуватися такими порадами:
• 1. Уникати змагань і яких-небудь видів робіт, що враховують швидкість виконання.
• 2. Не порівнювати дитину з іншими школярами.
• 3. Частіше використовувати тілесний контакт, фізкультхвилинки з вправами на релаксацію.
• 4. Мотивувати дитину до підвищення самооцінки, частіше хвалити її, але так, щоб вона знала, за що.
• 5. Звертатися до дитини на ім'я.
• 6. Демонструвати зразки впевненої поведінки, бути у всьому прикладом.
• 7. Не завищувати до дитини вимоги.
• 8. Бути послідовними у вихованні дитини.
• 9. Намагатися робити дитині якнайменше зауважень.
• 10. Використовувати покарання лише в крайніх випадках і то у виді обмежень.
• 11. Не принижувати дитину, караючи її.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи інклюзивної педагогіки» автора Шевців З.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи розвитку і корекції емоційної сфери“ на сторінці 4. Приємного читання.
