Розділ «* * *»

Шлю до тебе малий сей листочок,

Може, ним я тобі пригадаю,

Сею тріскою з нашого гаю,

Наш далекий волинський куточок.

Озовися, мій друже, до мене,

Твого слова не чула я з літа,

Бо я прагну від тебе привіта,

Як дощу деревце те зелене.

Єсть у мене ще просьба і друга;

Сюю просьбу я шлю твоїй музі, —

Хай вона, як зозуленька в лузі,

Звеселить твого смутного друга.

Так, я смутна тепер, моя люба,

Засмутила мене моя доля,

Вона мріям найкращим неволя,

Вона всім моїм замірам згуба.

Мої мрії найкращії в’януть,

Мов розквітлії восени квіти,

Що розквітли, щоб зараз змарніти,