Розділ «Дія третя»

Село. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени. Далі город, тік, садок і т. п.

Ява 1

Степан (сидить на призьбі). Що то, подумаєш, весна: сонце світе ясно та ласкаво і наскрізь пронизує тебе теплом; жайворонки щебечуть… Вже, либонь, скоро й соловейко затьохка?.. В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись: інша справа й спроможність, то й хліб кращий. Як вдивишся, що як та царина зеленіє, то ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм невгавна робота… Весна-красна! (Глянув вгору). Сонечко на полудень звернуло і, мов те дівча молоде, усміхається; і сам, дивлячись на нього, несамохіть усміхнешся.

Ява 2

Харитон і Юхим виходять з своєї хати.

Харитон. Я тобі дам нову кухвайку! Це прямо розбой, калавур!.. Хоч з села втікай; збирай збіжжя та й їдь на Амур!..

Юхим. Що ж, тепер тільки й погуляти: уосени візьму жеребка, тоді я царський, а не ваш; тоді мені вашого нічого не треба.

Харитон. Де ж я тобі візьму грошей, де?

Юхим. Мало де? Позичте!

Харитон. Напозичався вже по саму зав’язку!

Юхим. Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар, машинистий,– співають городських пісень. Може б, і я якої навчився? Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? Дайте вашого дзигзета або руб серебра на ситцеву рубашку!

Харитон. Це ти мені хочеш засліпити очі? Мабуть, кортить тебе у «заборонку»? Програв на перший день празників два злоти?

Юхим. Програв якраз!.. А ви не грали?

Харитон. Так я ж виграв! Аж тринадцять копійок виграв… Бо я всі карти наскрізь бачу, знаю, коли можна замирити… Чорт не видав, завели моду у «заборонку» грати!..

Юхим. Як з таким батьком, то краще на гілляку!

Харитон аж одскочив.

Степан. Що, сусіде, легко слухати від сина таку промову?

Юхим (убік). Ну й чого та бормота раз по раз чіпляється?

Харитон (до Юхима). Та я тебе!.. (Присікується до нього).