Розділ «Дія третя»

Харитон. У гедзеті якось акуратніш! В городі, на базарі, то вже кожен тобі каже: «Поштенний!» А як напнеш сірячину» – Ти, мужик! Хамло! Мазепа!..» Степан. Видко пана по халявах. Ти ж мужик і е? Харитон. Та… Ну, все ж таки… І скажіть, на ми-лость божу, що воно за знак, що дощу нема?

Степан. Доведуть людей гедзети та бляшки до злиднів.

Харитон. Тепер би, празниками, саме б йому йти! Щодня хмариться, супиться, а не йде!.. Ото відьми так починили?

Степан. Чи буде дощ, чи не буде, а ти таки не вважаєш на врожай, синові купив гармонію?

Харитон. Купив, за два з половиною, з дзвінком!.. Ну й ловко ж він гра «бариню»! Ви не чули? Звичайно, він вже царський!..

Степан. Розпутство, розпутство!..

Харитон. Та що ви все гарчите? Ну, а скажіть: як воно мусить бути? Ви ж читаєте того… псалтиря, що там воно показує?

Степан. Там багато не про нас писане.

Харитон. Сказать так: ми бачимо вгорі – небо, а під ногами – землю! Ну, а що там вище або нижче, чи втнемо ми своєю головою?

Степан. Думаєш, що земля не дає нам пораду? Як щиро помолишся та припадеш до неї, то й чуєш, що вона таки промовля до тебе… Тільки ми недоумки – нерозсудливі, незугарні зрозуміти сієї поради.

Ява 3

Ті ж і Роман.

Харитон (побачив здалеку Романа). Ото ж і Роман Жлуденко? Він, він!.. Куди це простує? (Гука). Сохронович, куди бог несе?

Роман (підходить). Христос воскрес! З празником!

Харитон і Степан. Воістину!

Харитон. Куди це?

Роман. Кожен свого шука. До ваших парубків прийшов, дома занудився.

Харитон. Навряд чи здибаєш їх! Де-небудь по кручах у «заборонку» грають; бо в селі не можна, урядник велів соцькому забороняти!

Степан. Присядь, парубче, та побалакай з нами. Чи, може, куди хапаєшся?

Роман (сіда). Прихапок, як і вхапок: лизнув – не вхопив, сьорбнув – не наївся!.. Де люде, там і розмова; а де розмова, там і розум… (Помовчав). А ви ж про віщо тут балакали?