TextBook Світ — моя батьківщина, наука — моя релігія.
Християн Гюйгенс
Великі держави загнали голландців у глухий кут. Їхній удар у відповідь був геніальним: усі сили вони вкладали у науку і торгівлю, а також давали притулок біженцям, що зазнали переслідувань на батьківщині. У XVII ст. Амстердам перетворився на центр вільного мислення та світової торгівлі.Амстердам пишається своєю особливістю. Природно, що там розквітають усі можливі і навіть маргінальні рухи. Події тут теж влаштовують найрізноманітніші: від зборів учасників Фронту визволення тварин до кінофестивалів трансвеститів. Амстердам — це простір свободи, куди щороку приїжджають понад сім мільйонів туристів для того, щоб насолодитися його унікальною атмосферою. Як і решті туристів, мені доводиться стояти в чергах до відомих музеїв міста. Кожен із них має офіційний статус, чи то музей канабісу, чи то музей сексу, чи музей Ван Гога.
Свобода, яку амстердамці вважають своїм основним правом, принесла місту величезні статки вже чотириста років тому. Амстердам отримав зиск від релігійних переслідувань та обмеженості у решті європейських країн. Варфоломіївська ніч 25 серпня 1572 р. ознаменувала початок систематичних переслідувань протестантів-гугенотів у Франції. Під час спалахів насильства, що тривали місяцями, було вбито майже десятки тисяч гугенотів. В Англії за часів правління Стюартів тисячі квакерів померли в тюрмах, а пуритани-протестанти були вислані з країни. Лютерани своєю чергою вороже ставилися до парафіян вільної церкви. В Іспанії та Португалії тривали гоніння на іудеїв. Європа була неначе жертва лихоманки божевільних фанатиків і плекала плоди ненависті протягом наступного століття релігійних війн.
У той час, коли решта Європи зосередилася на спалюванні невірних і книжок на вогнищах, в Амстердамі з розкритими обіймами зустрічали представників переслідуваних меншин, торгували та збагачувалися. У той час, коли в інших країнах правителі ставали на заваді наукового мислення, в Амстердамі полірували лінзи телескопів і мікроскопів, складали найточніші у світі карти, препарували трупи на кафедрах анатомії і видавали праці Галілео Галілея. У кав’ярнях Амстердама читали літературу, заборонену королівською цензурою інших країн Європи, що за межами Нідерландів каралося смертною карою. Порівняно невеличкий Амстердам мав величезне значення для світової історії. Він став тихою гаванню для нового мислення, що дістало назву «Просвітництво».
Діапазон стилів мислення, культур і релігій Амстердама вражав іноземців. Письменник Джеймс Хауел так писав батькові у травні 1619 р.: «На вулиці, де я живу, майже стільки ж релігій, скільки будинків, і жоден з мешканців цих будинків не відає про те, яку релігію сповідують його сусіди, та й навряд чи взагалі думає про це».
На думку історика Расселла Шорто, що мешкає в Амстердамі, таке ставлення у голландській мові позначається дієсловом gedogen, «технічно незаконний, але офіційно терпимий». Дивитись у бік — це не толерантність, а терпимість. Це також стосується наркоманів і кварталів червоних ліхтарів. Не потрібно, щоб усе подобалося, але не потрібно також занадто багато забороняти, якщо це не шкодить власному життю. Gedogen є цілковитою протилежністю етосу держслужбовців у Фінляндії, які саме те й роблять, що звертають свої погляди на всі відхилення, що виражається у вимірюваннях, заборонах і безкомпромісному дотриманні всіх приписів і правил.
Наприкінці 1667 р. правитель Флоренції, Козімо III Медічі, вирушив у плавання Рейном, аби заспокоїти нерви і відпочити від своєї ворожо налаштованої дружини, Маргарити Луїзи. Він прибув до Амстердама. Теплі зустрічі з Рембрандтом та іншими митцями дали йому змогу на мить забути тягар похмурого сімейного життя. Саме тоді Козімо із сумом усвідомив, що Флоренція більше не була містом номер один, куди прагнули потрапити обдаровані люди.
«У жодному місті світу немає такої інтенсивної торгівлі, як в Амстердамі. Іноземці дивуються, побачивши місто вперше. Скидається на те, ніби всі чотири сторони світу віддають свої найрідкісніші й найдивовижніші скарби до його гаваней. Приголомшує те, що місто, яке спочатку було зовсім непримітним, за короткий час набуло такої величчі, краси та блиску».
Канали Амстердама освітлювали 2556 ліхтарів, які спроектував митець і винахідник Ян ван дер Гейден. Козімо придбав одну з його картин. На ній було зображено життя метрополії, де у світлі ліхтарів жителі Амстердама прогулюються, не остерігаючись злочинців. Мережа каналів взагалі становила світове диво, насолоджуватися яким люди приїжджали здалека. Його човни-таксі слугували громадським транспортом. Петро Великий взяв модель міського планування Амстердама за зразок під час будівництва Петербурга. У XVII ст. Амстердам став одним із найзаможніших міст світу, де сховища ломилися від кориці, лютефіску[8], чаю, китового жиру, цукру, солі, мила, парусини, шовку, пива, тютюну та інших товарів, що очікували своєї черги на транспортування. Все це багатство було породжене незламною вірою амстердамців у себе та у свої здібності, якій сприяла успішна боротьба з морем.
«Бог створив світ, а голландці — Голландію»
В Амстердамі не знайдеш ані одержимих монументальністю і величчю правителів, ані архітектури, що підкреслювала б зверхність власної держави, як, наприклад, у Парижі, Відні чи Римі. Місто було спроектоване так, аби воно слугувало всім його мешканцям. Багаті жили уздовж каналів, а бідні — у кварталах за каналами, проте бідняків не замикали у гетто, як у багатьох інших містах. Купці навіть фінансували у 1580 р. заснування міського дитячого садка, першого в світі. За переконанням кальвіністів, ніхто не є богом — натомість усі є однаково маленькими людьми.
Однак скромність означала не власну недооцінку, а лише те, що кожен має змогу відповідати за свій персональний успіх. Такий погляд заохочував докладати зусиль і ризикувати.
Голландці вважали ненормальною саму думку про те, що у аристократів чи церкви можуть бути привілеї на володіння землею. Більшу частину землі у своїй країні голландці відвоювали у моря важкою працею, і для цього не потрібно було ні аристократичного, ні божественного керівництва. «Бог створив світ, а голландці — Голландію», так звучить відоме прислів’я. Жителі Нідерландів засновували водні комітети — waterschappen. Вони були відповідальними за дамби, вали та вітряні млини, якими відкачували воду. Водні комітети й надалі залишалися невід’ємною частиною культури Нідерландів, що включає в себе своєрідне поєднання індивідуальності та общинності. Не має значення, до якої секти чи сексуальної меншини ти належиш, якщо ти долучаєшся до охорони води.
Оскільки кожен мав змогу отримати більше землі, відкачуючи воду, ні у церкви, ні в аристократії не було жодного слушного аргументу вимагати для себе права власності. Коли на початку XVI ст. церква й аристократія володіли в Європі всією землею, у Нідерландах лише п’ять відсотків належало аристократії.
Отже, середньовічне маєткове панування, де господар керував селянами і був відповідальним за правильну поведінку, зовсім не пасувало атмосфері стабільності та рівноправ’я Нідерландів. Людина тут мала право вільно мислити, докладати зусиль і ставати заможною, незалежно від того, яким було її походження і соціальний статус. Інколи використання цієї можливості мало катастрофічні наслідки. Перший у світі справжній біржовий пузир було створено саме у Нідерландах. У 1634—1637 рр. символом високого статусу стали цибулини тюльпанів, що мали змінений внаслідок дії вірусу колір, тож ціни на них невиправдано злетіли. Як наслідок торгівля вийшла з-під контролю і голландці почали продавати навіть торгові угоди, тобто, по суті, деривативи.
Однак голландці вміли гарно вчитися на власних помилках. Голландські провінції були в змозі фінансувати свою діяльність, позичаючи гроші за низькою відсотковою ставкою і вчасно виплачуючи борги з податкових надходжень. Крім заможних купців, гроші державі позичали також усі, хто володів певним капіталом. Оскільки багато хто позичав державі й одночасно отримував зиск від власних інвестицій, громадяни схвалювали більш високі, порівняно з іншими європейськими країнами, податки. Впевненість у фінансовій системі держави була настільки міцною, що відсоткові ставки за кредитами дорівнювали лише чотирьом відсоткам.
Держава спромоглась уникнути фінансової кризи, типової для тогочасних королівств Європи. У 1621 р. податки почали стягувати із земельних володінь, нерухомості та з тих, хто мав статки, сума яких перевищувала дві тисячі гульденів. Останніх називали «капіталістами», можливо, вперше у світовій історії (Hollandische Mercurius, 1633). Постійний потік податкових надходжень привів до того, що можна було оцінити ймовірні державні доходи в наступному році, і тоді стали вести перемовини між різними сторонами щодо використання доходів. Це було свого роду узгодження державного бюджету, як ми б сьогодні це назвали. Отже, крихітна країна могла за потреби мобілізувати свої ресурси проти таких великих країн, як Іспанія, Англія чи Франція.
Від мертвої хватки Іспанії до Республіки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» автора Турунен Арі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Амстердам. Тиха гавань“ на сторінці 1. Приємного читання.