Розділ «Паталіпутра. Перше в світі суспільство добробуту»

Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Усі люди — мої діти. Я для них — наче батько. І як кожен батько бажає лише добра та щастя для своїх дітей, я бажаю, щоб усі люди завжди були щасливими.

Ашока

Сьогодні Патна славиться своїм запашним рисом, але у IV ст. до н. е. вона була відома як Паталіпутра, величне місто, де зосереджувалася влада над більшою частиною Індії. Правителі Паталіпутри прагнули й робили усе, щоб їхні піддані були щасливими.

На південному березі величної ріки Ганг, поблизу місця, де у неї впадає ріка Гандак, розташоване місто Патна. Це найдревніше постійно заселене місто Індії, столиця штату Біхар. Захоплююча історія Патни губиться у звичному галасі та транс­портному хаосі великого індійського міста. Від колишньої слави залишилося небагато.

Якщо пройти п’ять кілометрів од залізничного вокзалу Патни на схід, потрапляєш у Камхрар. Там височіє поодинока колона, яка свого часу була однією з вісімдесяти колон древнього храму. Поблизу — руїни фундаменту буддійського монастиря, що не викликають жодного захоплення. Утім, назва вулиці Ашок Раджпатх, що тягнеться паралельно Гангу, нагадує нам, що саме тут 2300 років тому мешкав видатний правитель Паталіпутри. Завдяки йому центр прапора Індії прикрашає «Колесо закону», дхарма чакра. Про дідуся та радника правителя індійське телебачення зробило багато серіалів, один з яких мав понад сто серій.

Сучасна Патна приховує під собою древнє місто, що мало прямокутні обриси, два кілометри завширшки та п’ятнадцять завдовжки. У його мурах було шістдесят чотири брами, що охоронялися вояками з білими пов’язками на чолах. За мурами простягалися великі стайні, де охолоджувалися страшезні бойові слони, саме через них Александр Великий відмовився від завойовницького походу на схід від ріки Інд. За півкілометра від стайні зі слонами розташовувався центр міста. Там знаходився царський палац, оточений парком із декоративними деревами та ставками. Алеями парку походжали ручні павичі.

Писана історія Паталіпутри починається тоді, коли цар Аджаташатру у 490 р. до н. е. заснував фортецю уздовж річок Ганг та Гандак. Пізніше вона розрослася, утворивши Паталіпутру, столицю царства Магадха, що була геніальним чином розташована на місці перетину двох річок. Містом проходив північний торговий шлях Uttarapatha, що вів од гирла Гангу, Бенгальської затоки, до Пенджабу та Середньої Азії.

Крім торгівлі, у Паталіпутрі цінували знання. Дхана Нанда, останній правитель династії Нанда (345—321 до н. е), династії, що створила першу, хоча й недовговічну імперію в Індії, присвятив місто Сарасваті та Лакшмі, індуїстським богиням науки та знань. Він заснував школу Данасала, що виділяла кошти на дослідження та навчання. Керівником Данасали завжди обирали браміна, представника найвищої індуїстської касти.

Історія Паталіпутри зробила цікавий поворот, коли керівником Данасали обрали харизматичного вченого на ім’я Каутілья. Грубий, з фізичними вадами брамін не приховував своїх думок, натомість відразу почав конфліктувати з правителем. Буддійські та індуїстські письмові джерела по-різному трактують протистояння Каутільї та Дхани Нанди. В будь-якому разі напруга в навчальних залах розпалювалася донезмоги, і врешті-решт Дхана Нанда відлучив Каутілью від двору.

Може, у цьому разі не збіглася їхня вдача, може, з іншої причини, проте слід зазначити, що це був не перший випадок, коли правитель не міг стерпіти порад і суджень людини, більш освіченої від нього. Однак Каутілья не змирився зі своєю долею, а рішуче почав діяти. Він спробував знищити династію Нанда, принаймні так говориться у буддійському каноні. Навряд чи заколот був справою рук лише Каутільї, оскільки Дхана Нанда не користувався популярністю серед своїх підданих. Події розвивалися наче у пригодницьких фільмах категорії B[1]: Каутілья зустрівся з юнаком Чандрагуптою з впливового роду Маур’їв і почав навчати його як майбутнього правителя. Брамін відвіз Чандрагупту до Таксили, північного міста у провінції Пенджаб. Понад шість років тут, в оточенні гір, Каутілья передавав вихованцеві всю свою мудрість.

За грецькими джерелами, Каутілья та Чандрагупта навіть зустрічалися з Александром Великим і радилися щодо завоювання Паталіпутри. Коли Александр помер у 323 р. до н. е., політична ситуація змінилася і Чандрагупта скористався з цього. Він зібрав загони з півночі, підкорив Паталіпутру та повалив владу Дхани Нанди. Чандрагупті тоді виповнилося лише 25 років.

Чандрагупта Маур’я проявив себе як мудрий правитель, який не давав виходу своїй агресії й не встав на шлях помсти. Він відвоював долину Інда у війні проти Селевка І Нікатора, полководця Александра Великого. Утім, після битви Чандрагупта несподівано уклав мирну угоду, вельми конструктивну та взаємовигідну. Разом із полководцем Селевком він заснував союз держав.

Чандрагупта Маур’я розважає наречену, яку, за грецькою легендою, він отримав од царя Селевка. Малюнок із книжки Hutchinson’s story of the nations. Автор картини невідомий

Очевидно, стосунки між двома правителями були гарними, і вагомих причин для суперництва, що зазвичай супроводжується брязканням мечами, не існувало. Селевк правив великою державою, що розташовувалася на території сучасної Туреччини, Сирії, Іраку та Ірану. Держава простягалася від Афганістану до Бенгальської затоки і процвітала, дотримуючись миру з сусідами.

Як гарний дипломат Селевк відрядив до Паталіпутри грецького історика Мегасфена, який перебував у місті, найімовірніше, у 310 р. до н. е. Опис Паталіпутри Мегасфена є унікальним за своєю точністю. Свої враження він виклав у творі «Індіка». Твір не зберігся, проте на нього посилаються багато грецьких письменників, одним із найвідоміших з яких є Страбон. У минулому греки писали про індійців лише вигадані історії, приправлені жахливими сценами. Праця ж Мегасфена стала першим гідним довіри документом, написаним очевидцем про східне узбережжя ріки Інд.

В Мегасфеновому описі відчувається його неприховане захоплення імперією Маур’їв. За свідченням грека, у Паталіпутрі не існувало рабства, дороги утримувались у гарному стані, а двір Чандрагупти вражав блиском і розкішшю. На території цієї імперії зростали «дерева, від яких отримували мед і вовну», — цукровий очерет і бавовна. Місто, де мешкали військові, ремісники, селяни, філософи, було одним із найкрасивіших міст Індії.


Індійська держава добробуту


Незвично, коли правителеві таланить довіряти своєму радникові, відкинувши підозри, і запроваджувати на практиці його настанови. Багато правителів якнайшвидше виганяли радників з двору або відрубували їм голови, якщо відповіді й поради останніх їх не задовольняли. Тому радникам для збереження свого положення, ба навіть життя треба було погоджуватися з усіма примхами правителів. Проте в Паталіпутрі робили інакше. Чандрагупта Маур’я вмів прислуховуватися до свого радника Каутільї.

Діяльність Каутільї мала велике значення для заснування імперії Маур’їв. Його першочерговою справою було захистити Індію від іноземних загарбників. Також Каутілья хотів створити ефективно і добре організовану державу, що керувалася б етичними принципами: доброчесне керівництво мало забезпечити добробут громадян. Коли влада в державі стабілізувалася, Каутілья почав записувати свої роздуми, адресовані Чандрагупті. Вони лягли в основу збірки, відомої наступним поколінням під назвою «Артхашастра». Зазвичай її сприймають як підручник з державного управління, економічної політики та військової стратегії. Однак згадані теми висвітлено лише в одному з п’ятнадцяти розділів книжки. Загалом збірка великомасштабна і радше гуманістична. Зокрема, у ній можна знайти настанови щодо покращення становища жінок, слуг та ув’язнених. У книжці розглядається значення дхарми, принципу правильного життя. Одне з важливих питань — це забезпечення добробуту громадян. Для цього вихідним положенням, згідно з «Артхашастрою», є поняття про rajarshi, розумного та доброчесного царя.

Каутілья усвідомив значення економіки для зростання заможності. Тому, на його думку, цар повинен бути мудрим і активним в економічному управлінні. Для Каутільї довга кар’єра була природною, тому в його світі навіть 40-річні не втрачали шанс на гідне працевлаштування. Каутілья недвозначно заявляв, що ідеальний правитель обов’язково мудрий і добре почувається у товаристві літніх людей.

«У щасті підлеглих спочиває щастя царя, в їхньому добробуті — добробут царя. Йому не треба уважати за добре лише те, що подобається йому самому, а натомість він мусить розглядати як корисне те, що подобається його підлеглим», — пише Каутілья.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» автора Турунен Арі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Паталіпутра. Перше в світі суспільство добробуту“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи