Розділ «Амстердам. Тиха гавань»

Швидкий і маневровий корабель флейт зробив голландців у XVII ст. королями світового ринку. Флейт був спроектований задля перевезення максимально великої кількості вантажу. Залежно від тоннажу зазвичай потрібно було лише двадцять, ба навіть менше членів екіпажу, що на одну п’яту частину менше, ніж на суднах конкурентів. Англійці почали наслідувати дизайн цих суден наприкінці XVII ст., коли отримали голландські кораблі як військові трофеї. Малюнок Вацлава Холлара, XVII ст.

У 1635 р. флот Нідерландів налічував сімсот тисяч тонн і чотири тисячі вісімсот суден, це було більше, ніж у флотах всіх європейських держав разом. Англія поступилася Нідерландам своєю першістю у світовій торгівлі. Моряки у першій мали невисокий фаховий рівень, до них ставилися невимовно погано, їхній досвід зневажали. Голландці ж поводились інакше: вони цінували обізнаність у різних галузях, що дало змогу будувати кращі кораблі та створювати точніші карти.

---

Перша у світі біржа

---

Подорож Корнеліса Гаутмана у 1592 р. фінансувала група підприємців з Амстердама. Двома роками пізніше вони зібрались обговорити справи за келихом вина. У важкий час нестабільності, коли молода республіка потерпала від натиску Іспанії, Франції та Англії, вони зрозуміли, що будь-яка конкуренція безперспективна. Отже, настав час для сміливих кроків.

На зустрічі були присутні десятеро чоловіків, серед них — торговець деревом і сіллю Рейнір Паув, бровар Пітер Хаселар, а також емігрант із Німеччини, землевласник Ян Попен. Очолив дискусію негоціант Дірк ван Ос, один з тисяч фламандців-протестантів, що емігрували з Антверпена до Амстердама.

Десятим учасником був не купець, а один з найвизначніших авторів карт того часу. Уродженець Антверпена, Петер Планціус плідно співпрацював із мореплавцями. Разом із ван Осом він підтримував дослідника Генрі Гудзона. Завдяки Планціусу мореплавці могли придбати революційну картографічну проекцію, розроблену його співвітчизником Герардом Меркатором. Ця проекція досі використовується як морська навігаційна карта.

Результатом зустрічі стало заснування у 1601 р. приватної прибуткової компанії, що керувалася державою та мала право оголошувати війну від імені Нідерландської Республіки. Вона мала також право будувати військові фортеці й укладати угоди з іншими державами. Головою виконавчої ради було обрано Йохана ван Олденбарневелта, державного діяча і дипломата, що розпочав перемовини з торговими домами інших міст Нідерландів.

Олденбарневелт домігся, аби компанія дістала благословення нового штатгальтера Моріца, сина Вільгельма Оранського. Штаб-квартирою компанії став Амстердам, але, крім нього, у ній брали участь представники торгових домів п’яти інших міст: Мідделбурга, Роттердама, Делфта, Енкхейзена та Горна. Впливовий Амстердам мав лише вісім місць у правлінні компанії, що не забезпечувало йому більшості, адже всі решта міст разом мали дев’ять місць.

Компанія стала називатися Vereenigde Oostindische Compagnie («Об’єднана Ост-Індська компанія»), і відтоді її стали впізнавати за абревіатурою VOC на бортах кораблів. Різні фірми об’єдналися під керівництвом одної керівної ради, яку почали після цього називати Heeren XVII («Сімнадцять джентльменів»).

Засновники VOC походили з різних суспільних прошарків і змогли зробити керівництво торгової компанії винахідливим і креативним. Це не була традиційна керівна група, члени якої мали однакове походження, соціальний статус та освіту. Навпаки, поєднання різних стилів мислення та професійних навичок дало поштовх успішному розвиткові однієї з найприбутковіших компаній світу.

Дірк ван Ос творив також економічну історію. Першого квітня 1602 р. він відчинив двері свого дому для всіх бажаючих придбати акції VOC. Протягом наступних п’яти місяців йому вдалося продати 1143 вкладникам загалом 57 відсотків акціонерного капіталу торгової компанії. Найбільшим незалежним акціонером став фламандський купець Ісаак ле Мер, що брав участь у розробці перших у світі угод морського страхування та активно займався торговим морським судноплавством. Фламандські біженці мали значну частку статутного капіталу, адже вони володіли 38 відсотками акцій VOC в Амстердамі. Серед акціонерів був також Жаспар Гвінетті, провідний італійський підприємець. Вільгельм Уселінкс, дипломат, що мешкав в Іспанії, Португалії та на Азорських островах і свого часу надихнув жителів Нідерландів Південною Америкою, також був одним із засновників Вест-Індської компанії у 1621 р.

Найстарішу в світі акцію біржі підписав ван Ос. Спочатку VOC видавала квитанції, що заносилися до реєстру, проте 27 вересня 1606 р. було розпочато поширення власне акцій. У найстарішій акції підтверджувалося, що такий собі Пітер Хермансзон є власником документа, що визначає володіння долею капіталу VOC у розмірі 150 гульденів. Того ж року до вжитку входить слово «акціонер».

Акції та володіння часткою капіталу спричинили революцію в економіці. Народився сучасний капіталізм. Торговий майданчик акцій та облігацій Ост-Індської торгової компанії в подальшому отримав назву «Амстердамська біржа», Amsterdam Beurs. Хоча біржа Антверпена була на вісімдесят років старішою, саме Амстердамська біржа стала першим у світі місцем, де можна було продати та купити акції компаній.

Амстердамська біржа була першим у світі місцем, де можна було продати та купити акції компаній. Картина Еммануеля де Вітте, 1653 р.

Як і в Ісфахані, в Амстердамі опікувалися безпекою купців, пропонуючи мандрівникам страхування та комфортні готелі, розташовані поряд із біржею. Також торговці мали право вільно користуватися центральним сховищем.

Британська Ост-Індська компанія (EIC) — конкурент VOC, заснована в 1600 р., була не такою успішною. Вона не мала ні такого потужного фінансування, як у VOC, ні солідної підтримки держави. На початку XVII ст. в Амстердамі були вочевидь найефективніший в світі фінансовий ринок і найнижчі відсоткові ставки. Порівняно з Британською Ост-Індською компанією, VOC змогла в десять разів збільшити свій капітал.

Також представники VOC майстерно подавали та виправдовували свою діяльність. У 1608 р. вони замовили юристові та філософу права Гуго Гроцію працю Mare Liberum, в якій він проголосив, що незалежність і свобода торгівлі є рушійними силами прогресу. Хоча праця була написана на замовлення, Гроцій заклав нею основи міжнародного права і запропонував принцип, згідно з яким моря були визнані міжнародною територією, а кожен народ мав право на торгове судноплавство. Гуго Гроцій підкреслював значення природного права як протилежності права, заснованого на волі. Це природне право стало основою для соціальних аспектів Просвітництва. Однак сам Гроцій не був аж занадто просвіченим. Він писав про справедливу війну (bellum justum) в європейських державах, під час якої військовополонені та їхні нащадки перетворювалися на рабів «на законних підставах». Цей аргумент не залишився непоміченим.

У 1617 р. VOC була найбагатшою компанією в світі. Вона налічувала загалом п’ятдесят тисяч робітників по всьому світу і мала приватну армію, що складалася з тридцяти тисяч осіб. Незважаючи на великі загальні витрати, VOC змогла забезпечити своїм акціонерам сорок відсотків річних дивідендів од інвестицій. До 1620 р. голландці заснували торгові місця на островах Індонезії, таких як Ява, Молуккські острови, Сулавесі, Тимор, Суматра і Борнео. У 1641 р. вони витіснили португальців із міста Малакка на Малайському півострові, а в 1658 р. — з острова Цейлон. Древня велична вохрово-червона будівля ратуші в центрі Малакки з вивіскою голландською досі нагадує про славетні часи нідерландського ринку прянощів.

VOC створила ефективну мережу світової торгівлі. Це була єдина європейська компанія, що купувала в Японії мідь і срібло, після чого продавала їх китайцям і купувала в Китаї шовк і порцеляну, щоб потім обміняти їх у Східній Азії на прянощі. Голландія продавала прянощі не лише в Європі, а й у Китаї та Індії. Індонезійський цукор голландці продавали Персії, а індійські тканини — Ємену. Представники компанії навіть порадили анатолійським погоничам кіз віддати перевагу вирощуванню тварин, з яких отримують мохер. У результаті мохер став всесвітньовідомим товаром.

Між 1595-м та 1795 р. нідерландці здійснили 4800 плавань до Азії. Хоча це було дуже ризиковою справою, вони втратили лише чотири відсотки кораблів. Капітани суден отримували вичерпну інформацію про морські шляхи, вітри та морські течії. Їх забезпечували точними картами та навігаційними приладами, виготовленими у власних майстернях VOC.

Успіх невеличкої країни Нідерландів здивував і надзвичайно роздратував англійців, звиклих до статусу великої держави. На думку історика Расселла Шорто, англійці не могли примиритися з тим, що маленька берегова країна змогла успішно боротися проти Іспанії, створила діючу економіку і була більш багатою, ніж їхня власна острівна держава. Велися торгові війни, писалися сардонічні памфлети. В англійській мові досі існують вирази, зневажливі щодо голландців, наприклад: Dutch courage[9] — коли п’ють алкоголь перед битвою, або going Dutch — коли платять у ресторані тільки за себе, а за інших — ніколи.

Великим державам було важко зрозуміти, що за успішністю голландців стояла їхня практичність і толерантність: Нідерланди завжди були відкритими для професіоналів усіх віросповідань і національностей, що могли вільно вести тут бізнес і здійснювати дослідження. Голландці першими в світі навіть видання наукових праць зробили прибутковою справою.