Розділ «Амстердам. Тиха гавань»

Інтелектуальна атмосфера у Голландії була зовсім іншою, ніж на Піренейському півострові. Правителі Іспанії і Португалії були засліплені жагою завоювання нових земель. Левову частку зусиль вони витрачали на переслідування релігійних меншин, розграбування золота Америки та побудування «непереможних армад».

У дельті Рейну, у країні низовин, іспанське володарювання було справжнім жахіттям. Мешканці Нідерландів у 1478 р. потрапили під владу Габсбургів, а згодом — Іспанії. Через відданість кальвінізму в Нідерландах протягом XVI ст. постійно бунтували проти правління католиків. Король Іспанії Філіп II був невблаганним і не бажав йти на щонайменші компроміси з північними протестантами. Про його вдачу яскраво свідчить вимога до кожного, хто приходив у його покої, доповідати про свої справи стоячи на колінах.

Коли нідерландці вимагали припинення утисків із боку інквізиції, а також свободи віросповідання та депортації іспанців, Філіп у жодному разі не хотів розпочинати діалог, натомість у 1567 р. відрядив свої війська до Нідерландів. Безжалісним послом злої волі став Фернандо Альварес де Толедо, герцог Альба. Він із гордістю рапортував про успішні воєнні операції. Зокрема, пишався тим, як його воїни перерізали населення Зютфена і Нардена.

Якщо іспанці плекали надію насадити католицизм шляхом залякування, вони сильно помилялися. До 1572 р. майже всі міста Нідерландів перейшли на бік кальвіністів і Вільгельма Оранського, представника Орансько-Нассауської династії. Остання правила у Нідерландах протягом чотирьохсот років до приходу іспанців. Було лише питанням часу, коли Іспанія послабить свою хватку і відпустить Нідерланди.

У 1578 р. в Амстердамі спалахнула революція протестантів. Попередніх правителів було вигнано, проте релігійні переслідування не трапилися. Революція була радше вельми спокійною і впорядкованою зміною влади. Частину католицьких монастирів віддали гільдіям або перетворили на заклади державної служби. Частина стала школами. Один монастир, а саме монастир св. Лукіана, став сирітським будинком. Релігійні пам’ятники зносили. Багато святкових днів, присвячених вшановуванню католицьких святих, було відмінено. Вперше керівництво міста обирали на виборах. Хоча тут йшлося ще не про демократію, а радше про новий спосіб вирішувати справи, запроваджений вузьким колом торговців. Зміна влади дала поштовх розвиткові ідеології рівності, в якій становище людини не визначали на основі релігійної належності або родинних зв’язків.

Ліберальний соціальний лад був відповіддю на тиранію короля Іспанії Філіпа II. Це дуже чітко виявилося під час укладання Утрехтської унії. Так, проголошувалося, що у разі, коли правитель вимагає одної лише рабської покірності, він не може вважатися правителем, а є тираном. Кожна людина вільна, особливо щодо вибору релігії. У 1582 р. Утрехтська унія, тобто шість північних провінцій, відділилися від Іспанії і стали Нідерландською Республікою. Південна частина залишилася під владою Іспанії, і з неї згодом утворилися сучасні Бельгія та Люксембург.

Кожній провінції надавалося широке самоврядування. Спільним законодавчим органом були Генеральні Штати (Staats General), що складалися з представників од кожної провінції. Генеральні Штати регулярно проводили зібрання у Гаазі, і рішення ухвалювали лише за умови повної одностайності. Аристократія більше не обирала губернатора (штатгальтера) на кшталт Вільгельма Оранського, натомість виборами опікувалися Генеральні Штати.

Ненависть Філіпа II була такою ж абсолютною, як і його правління. Король пообіцяв винагороду за вбивство Вільгельма і назвав його шкідником християнської віри та ворогом людства. Один фанатичний католик застрелив Вільгельма у 1584 р. у Делфті. Роком пізніше Антверпен був окупований іспанськими військами герцога Парми. Ця подія вирішила долю Антверпена як північного центра торгівлі.

Філіп II робив все, що було в його силах, аби не залишити північним протестантам жодного шансу. Надзвичайно провокуючим було те, що голландці намагалися вторгнутися у морський простір католицького світу. Ще у 1493 р. папа Александр VI розділив території поза межами Євразії між Іспанією та Португалією. Коли у 1580 р. остання стала частиною Іспанської імперії, Філіп II закрив гавань Лісабон для голландців.

Однак усі спроби Філіпа II підкорити північ були колосальними помилками. Загнані в кут, амстердамці віднаходили все нові й нові рішення. Завдяки біженцям з Антверпена економіка Амстердама переживала новий зліт. Багато хто з них були заможними купцями, банкірами, авторами карт, видавцями та художниками. Вони відігравали велику роль у започаткуванні Ост-Індської та Вест-Індської торгових компаній. Крім своїх статків, вони залишили Амстердаму свої контакти і велику кількість знань. Фламандські біженці надихнулися розширити торгові зв’язки до Балтії та Росії (до Архангельська). Фламандці також фінансували подорож Віллема Баренца у пошуках Північного морського шляху та подорож Генрі Гудзона Північно-Західним проходом. Ці плавання залишилися лише надто вдалими спробами, проте на честь мореплавців-дослідників було названо Баренцове море і Гудзонову затоку. Навички суднобудування та картографії значно розвинулися.

Після смерті Філіпа у 1598 р. Іспанія втратила свій статус великої держави. Останні іспанські загони були вигнані з Нідерландів у 1607 р. На карті світу з’явилася країна купців із півночі, що відкачували воду, цінували переселенців і використовували їхні зв’язки та знання. Великих успіхів мореплавці, фінансовані амстердамцями, досягали у тропіках.

Лише судноплавство важливе

У Королівському тропічному інституті регулярно проводять наукові конференції. Їхні голландські організатори не роблять великого галасу навколо місця події, хоча його багатство, твори мистецтва та велич вражають. Конференція, в якій брав участь я, була присвячена комп’ютерному моделюванню, але мою увагу полонили 74 картини у вестибюлі інституту, що прикрашають колонаду будівлі. Вони розповідають захоплюючу історію про подорож одного голландського капітана до Індонезійського архіпелагу. Над дверима — меморіальна табличка, встановлена у 1945 р., на день 350-ї річниці подорожі. На дошці зображено чотири вітрильника та текст латиною: navigare necesse est.

Цим капітаном був Корнеліс Гаутман, який у 1592 р. вирушив до міста Бантам, що на західному узбережжі острова Ява. Подорож Гаутмана стала не успіхом, а радше катастрофою: він утратив більшу частину свого екіпажу і мав проблеми з місцевими жителями. Утім, амстердамці не падали духом. За два роки після подорожі Гаутмана нові кораблі рушили до берегів Індонезії, звідти привезли гвоздику, перець і мускатний горіх. Епоха торгівлі прянощами в Амстердамі розпочалася.

Голландські суднобудівники мали довгу традицію створення відмінних торгових суден. Уже у 1416 р. у місті Горн, розташованому на півночі від Амстердама, розробили довгий, великий і надзвичайно пристосований до морських походів човен з опуклими бортами і виїмчастою внутрішньою частиною. Будова човна дозволяла патрати оселедець під час риболовних подорожей. Рибалки зауважили, що оселедець краще зберігається, якщо під час патрання залишати підшлункову залозу та сліпу кишку. Бродіння припиняється через те, що фермент сліпої кишки руйнує живильні речовини для мікроорганізмів. Завдяки вдосконаленню зберігання риби човни перетворилися на плавучі фабрики, що дозволяло їм залишатись у морі до п’яти тижнів. Після чого у порт доставляли малосольний оселедець, смак якого був іще більш довершеним.

На торгових кораблях працювали досвідчені моряки, обробники риби і пакувальники. Вироби мали настільки високу якість і довгий термін зберігання, що на бочках з гордістю писали «Голландський оселедець». Це було прообразом сучасного маркування на товарах, повністю вироблених в одній країні. Голландці експортували оселедець по всій Європі. Оселедцеві судна, що приходили з різних торгових портів, наповнювали польським зерном, німецьким пивом або французьким вином.

Завдяки своїм розвиненим торговим зв’язкам на Балтійському морі голландці отримували за дешево всі необхідні матеріали для своїх кораблів: чи то лісоматеріали, чи то дьоготь, чи смолу, чи такелаж або щогли.

Лісоматеріали, оброблені на вітряках-лісопильнях, неабияк цінувалися на англійському ринку. Обладнані механічними пилами і потужними щогловими кранами, голландські доки не мали собі рівних.

Голландці розбудовували також судноремонтні верфі, на яких виробляли змінні запасні частини для своїх кораблів. На верфях Саардама, що поблизу Амстердама, як новий корабель, так і новий такелаж для корабля могли побудувати лишень за тиждень. Амстердам став також ринком уживаних кораблів. Якщо корабель зазнавав аварії, в Амстердамі можна було за день придбати новий і швидко перемістити туди екіпаж. Голландські брокери могли за потреби придбати навіть новий вантаж для екіпажу.

У XVII ст. fluyt (флейт), нова модель швидкого та маневрового корабля, зробив голландців королями світового ринку. Порівняно вузький і вісімдесят футів завдовжки, флейт спричинив революцію в торговому судноплавстві. Він був спроектований для перевезення максимально великої кількості вантажу. Флейт мав три щогли і великий трюм під окремою палубою. Грот- і фок-щогли були оснащені щонайменше двома квадратними й одним трикутним вітрилами. Винайдені ще римлянами велике трикутне і видовжене квадратне вітрила знач­но полегшували керування багатощогловим кораблем. Залежно від тоннажу зазвичай потрібно було лише двадцять і менше членів екіпажу, що на одну п’яту менше, ніж на суднах конкурентів. Це було надзвичайно важливим для економіки судноплавних компаній, оскільки під час тривалих морських плавань витрати на харчування та заробітну плату моряків були дуже великими.