TextBook Х’юстон, березень 28-308
Х’юстонська енергостанція потужністю дві тисячі альбертів обслуговувала сам Х’юстон з його півторамільйонним населенням, кілька заводів зонального масштабу по виробництву штучного білка, пластмас і органосинтезу, агропромислові комплекси, а також таймфаги, транспорт району і безліч дрібних споживачів, музеїв, торговельних центрів і підприємств побутових послуг. Вона на сорок процентів працювала в режимі передачі потужності: в Х’юстонський район ішло шістдесят процентів вироблюваної енергії, а решта передавалася в інші райони материка. Розміщувалася станція за двадцять кілометрів од міста, в сосновому лісі.
Ранок двадцять восьмого березня був звичайним робочим ранком. Хмарилося. Зрідка накрапав дрібний холодний дощ.
Начальник зміни Кен Кроуфорд звично оббіг очима панелі сигналізаторів, завважив, що всі параметри реакторного ланцюга в нормі, перемовився кількома фразами з інженерами зв’язку й захисту, що в сусідніх кріслах терпляче коротали час, відведений на чергування, і в цю мить над вікном оперативного віому спалахнули три червоних вогники і пролунав приглушений дзвінок.
Лиш секунда знадобилася всім трьом черговим на перевірку підконтрольних систем: натренований мозок одразу переключився зі стану спокою на стан готовності до дії.
— Другий резервний — пуск! — скомандував начальник зміни. — Витік на базових три і чотири. Третьому резервному — готовність!
— Центральна, Х’юстон в ефірі, - карбував слова інженер зв’язку. — Сигнал по зоні: будьте готові до перекидання енергії по всіх векторах віддачі. У нас витік, причини поки що невідомі.
— Аварійний, на вихід! — наказав інженер захисту. — На третьому і четвертому потужність упала на нуль сім. Автоматика захисту в нормі, комп’ютер рекомендацій не дає.
Хвилин зо три чергові аналізували подію, потім начальник зміни викликав центр управління енергосистемою південної зони Північної Америки.
— Де-Ріддер, на лінії Х’юстон. Схоже, у нас позаштатна ситуація. Третій і четвертий реактори дають прогресуючий витік. Енерговихід у район зупинив. Відключаю обидва.
— Відключайте, — озвався Грегорі Пенроуз, старший диспетчер центру. — Ми готові. Аварійну пустили?
— На виході, мовчить. Щось дивне…
— Негайно дай сигнал тривоги в УАРС!
Кроуфорд після двосекундної паузи:
— Дав, будуть за п’ять хвилин. Грег, третій і четвертий на нулі, та й резервні також знижують вихід! Якщо через хвилину ситуація не зміниться, вимкну станцію!
- ї жодних здогадок, у чому річ?
— Аварійна все ще мовчить, координатор торочить про зону поглинання енергії. Диявол! Що із зв’язком?
Це було останнє, що чув старший диспетчер центру в Де-Ріддері. Віом зв’язку з Х’юстоном потьмянів…
За чверть години від бригади рятувальників, що прибула в Х’юстон, надійшло коротке повідомлення:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості » автора Василь Головачов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформація до розслідування Х’юстон, березень 28-308“ на сторінці 1. Приємного читання.