Розділ дванадцятий Прийшов із миром

Прийшов із миром

Рішення прийшло несподівано.

Навіть уже заходячи ввечері у фойє готелю «Жорж», не був остаточно певен, що чинить правильно. Проте відступати вже не збирався. Цей день приніс Климові багато сюрпризів, і в гості до Магди Богданович йшов на куражі. Хоч здоровий глузд у відвідинах теж убачався.

Перед тим на Кошового з Шацьким вихлюпнулася злива вдячності від Ружени Гошовської. Пані без заперечень залишила поруч із ключем Франца свій, дякувала за несподівану науку, обіцяла відтепер стати зразковою дружиною й матір’ю, хоча такої великої жертви від неї не вимагалося. Хотіла розцілувати Клима, та він делікатно відсторонився. Так само делікатно спробував дізнатися перелік інших відвідувачок вілли й прогнозовано дістав категоричну відмову.

— Всяка жінка має право на таємницю, — промовила Ружена з повчальними нотками в голосі, після чого пішла, нагадавши при виході: — Якщо ми раптом десь зустрінемося, пане Кошовий, прошу вважати й не впізнавати мене. Хіба нас спеціально відрекомендують.

— Можете спати спокійно, пані Гошовська, — запевнив Клим і, коли вони лишилися самі, подивився на Шацького: — І що ми маємо тепер?

А підсумок вийшов не надто втішним. Проникнувши за лаштунки таємного життя Агнешки Радомської, вони дізналися: вбивця знав про її забави, знаряддя вбивства роздобув тут.

Отже, він — серед тих, хто відвідував так званий клуб «Доміно».

У Климовій голові відразу зароїлася купа версій та припущень, але без списку цих осіб, без бодай кількох нових прізвищ вони не мали жодного сенсу.

Була, щоправда, примарна ймовірність того, що вдасться розговорити Дану Лилик. Проте Кошовий вже передбачав результат. Вона або мало знає, бо все ж незаміжня й панна Агнеля явно тримала помічницю від заборонених розваг подалі, або знає — та берегтиме таємницю не гірше, ніж Франц із Руженою. До другого варіанта Кошовий схилявся більше. Дана залагоджувала справи з орендою, аби донька нафтовика ніде відкрито не фігурувала. Віддала ключ, бо напевне знала, що Клим зможе побачити на віллі. Отже, хотіла, аби непристойні таємниці розкрилися, але при тому — нібито без її прямої участі. Разом із тим віддана помічниця відчуває межу, до якої готова відчиняти стороннім особам заборонені двері. Й прізвища дам, котрі брали участь у забавах, — таке саме табу для Дани, як для тих, хто прямо причетний до клубу.

Попри це, з помічницею панни Агнелі годилося б зустрітися знову. Тож Кошовий тут же, в спальні, видер аркуш із свого записника, попросив про зустріч, призначив час та місце й попросив Шацького занести в салон «Модна Агнеля», для панни Лилик. Більше сьогодні Йозефа вирішив не затримувати. Не попереджав, щоб той тримав язика за зубами, — і так мовчатиме. Побачене тут настільки помітно вразило та шокувало дантиста, що навряд чи він наважиться навіть натякнути своїй фейгале, де був і з чим мав справу. З Естер Шацької досить, аби чоловік повернувся додому вчасно, без запаху пива, не кажучи вже про горілку, з відчуттям виконаного обов’язку — допомагав колезі, як і веліла сувора і справедлива дружина.

Шацький не заперечував, пообіцяв виконати доручення й нагадав, щоб Клим не забував про нього. Навіть мовив, почервонівши, коли йтиметься про участь у подібних не дуже пристойних та моральних пригодах. Запевнивши, що користь від Йозефа велика, Кошовий відпустив його з миром. Сам же лишився на віллі, аби оглянути її тепер уважніше.

Докладний обшук нічого нового не дав. Залу з комином та бібліотеку, виглядало, ніхто за весь цей час не відвідував. Якщо й шукати нові сліди, то лише в спальні та сусідній із нею кімнаті. Точніше — на фотографіях.

Роздивляючись їх, Клим зловив себе на тому, що не відчував огиди. Порнографічні листівки доводилося бачити й раніше, все ж таки він учився в гімназії, потім час від часу відвідував борделі, не вбачаючи в цьому нічого ганебного. Цікавий підліток, юнак та неодружений парубок мають своєрідну індульгенцію на такі вчинки. Зміна статусу впливала на зміну поведінки, а будинки під червоними ліхтарями взагалі легальні, ходіння туди не є порушенням закону. Сприймати чи не сприймати подібні відвідини, ховатися чи говорити про візити відкрито й відверто — справа інтимна, особиста, приватна.

Проте зараз Кошовий роздивлявся світлини, не милуючись жіночими принадами, хоча більшість натурниць того вартували. Кілька разів роздивившись їх по черзі, Клим примостився на ліжку, скинув, нарешті, пальто й почав розкладати їх у ряд, ніби картярський пасьянс. Отриманим результатом лишився задоволений, і саме тоді осяяла думка: треба йти з цим до Магди.

Спершу вона визріла на підсвідомому рівні. Голос ізсередини підказував, що слід робити, не пояснюючи, для чого. Але Кошовий добре зробив, не зупинивши фіакра, а повертаючись із передмістя пішки. День усе одно згаяний, відвідувачі контори поцілували замок, а прогулятися й подумати при цьому не завадить. Ось чому, дійшовши до початку Пекарської, зміг добре все обдумати й тепер розумів, що скаже Магді.

У неї не світилося, та Кошового це не зупинило. Мешканка апартаментів на першому поверсі мала повернутися сюди, і не надто пізно. Сьогодні ніби не передбачалося світських прийомів, де вдові Богданович самій пасувало б бути. Коли так, вона, наскільки Клим знав її звички, затримується десь на вечерю. Непрямо це підтверджували темні вікна — Магда відпустила приходящу служницю, отже, не потребувала її послуг. Повернувшись до себе, збиралася лягти спати. Принаймні, так уявляв собі Кошовий її розпорядок дня. Тому влаштувався у фойє з газетою, замовивши собі каву.

Допивав третю, коли у дверях з’явилася та, на кого чекав.

Цього разу, як і раніше, на ній був стриманий, без надлишків одяг, зачіску прикривав капелюшок без пір’яної прикраси. На лівій кисті крутила сумочку, права стискала елегантну парасолю. Відставивши горня й відклавши майже прочитану газету, Клим підвівся, підхопивши портфель, — цілий день тягав його з собою, і тепер він став трошки важчим, аніж ізранку. Аж Магда вже вгледіла його, і Кошовий, ступивши ближче, помітив: на її обличчі відбивається суміш подиву, обурення й навіть дуже легкої, ледь прочитаної, але все ж — зневаги.