Розділ дванадцятий Прийшов із миром

Кошовий посміхнувся.

— Так чи інакше, саме уважне вивчення форм допомогло зрозуміти: на знімках зображені чотири різні жінки. Одна з них — панна Агнеля. Ще раз перепрошую за, можливо, не надто етичні подробиці, але сталося так, що я знаю особливості її фігури. Маленькі перса, худі стегна, пропорції не зовсім відповідні. Нікого більше з такими прикметами тут нема.

Задля наочності Клим показав Магді одну зі світлин, де на широкому ліжку в непристойних позиціях умостилося троє жінок.

— Досить! Заберіть це від мене й більше не показуйте! — вибухнула Магда.

Кошовий прибрав фото.

— Будемо вважати, пані Магдо, що я знаю ще одну, гм, модельку. Відразу попереджаю: без одягу її не бачив, та дещо припустив. Дозвольте також лишити цю особу анонімною. Хіба ви самі захочете…

— Не захочу! — різко перебила вона. — До чого ви ведете?

— Аби ви побачили й переконалися — не все так просто і в цій історії, як виглядає за поліцейською версією. Вбивцю, справжнього вбивцю, можуть знати дві інші невстановлені особи. Одна з них постійно в доміно, лиш міняє маски за кольором. Інша — Німа служниця, її тут найменше, але все ж причетна якоюсь мірою. Я не збираюся перешкоджати поліцейському слідству, і якщо провина Густава Сілезького буде доведена, слово честі, пані Магдо, — сам зітхну спокійно. Проте поки цього нема, і я володію інакшою, ніж пан комісар, інформацією, прошу вас — не заважайте.

— Тобто?

— Пані Магдо, ви не так давно погрожували мені ледь не пекельними муками, якщо я встромлятиму свого носа в цю справу.

— Не перебільшуйте.

— Лише трошки, пані Магдо. Ви у своїх діях проти мене виходили з того, що я шукаю спосіб будь-яким чином відбілити злочинця, котрий сидить у Бригідках за підозрою в убивстві. Я ж хочу з’ясувати, хто насправді вбив Агнешку Радомську. Головне — за що. Як самі бачите, у цій історії ще багато невідомого. Та йти з цим у поліцію, викладати огидні вам знімки на стіл комісара Віхури, все пояснювати, а він потім вимушений буде звітувати невтішному осиротілому батькові… Згодні, що так недобре?

Її цигарка вже згасла.

— Може бути, — відповіла після короткої паузи.

— Ви ж не менше мого зацікавлені у встановленні істини, якою б огидною вона не виявилася?

— Я зацікавлена поки в нерозголошенні того, про що я почула від вас сьогодні.

— Готовий навіть кинути у вогонь те паскудство, яке приніс вам. Але вже після того, як стануть зрозумілими нові обставини.

— Не знаю, чому я вам вірю, — Магда знизала плечима. — Гаразд, вважайте, ми дійшли згоди. Я забираю свої слова назад. Дійте, як вважаєте за потрібне. І… Климентію…

— Прошу?

— Не знаю, чим зможу посприяти, але — в міру сил, завжди до ваших послуг.