Розділ 5. Логічні відношення між категоричними судженнями. основні закони логіки

Короткий зміст розділу

Судження відображають зв'язки і відношення між предметами об'єктивної дійсності. Якщо судження правильно відображають предмети дійсності і зв'язки між ними, то відношення між судженнями є відображенням відношень між предметами. У свою чергу знання відношень між судженнями сприяє пізнанню відношень між реальними речами.

1. Поняття про логічні відношення між простими судженнями

2. Відношення еквівалентності

3. Закон тотожності

*Закон тотожності як закон правильного мислення є певною формою відображення закону об'єктивної дійсності - визначеності, певної відносної сталості властивостей предметів і явищ. Але його вимоги стосуються тільки думок: він вимагає однозначності думки про деяку властивість предмета в даному міркуванні. Закони логіки мають силу в мисленні тоді, коли ми застосовуємо їх, враховуючи такі умови: а) мова повинна йти про один і той самий предмет думки; S) мова повинна йти тільки про одне відношення (властивість) предмета думки; с) думка про предмет міркування повинна бути обмежена певним часом. Усі три умови визначають правильність застосованих усіх основних законів логіки.

*Закон тотожності формулюється так: Кожна думка про окремий предмет чи його властивість у межах даного міркування повинна зберігати один і той самий зміст. Закон тотожності записується формулою "А = А" (А тотожно А).

Отже, закон тотожності відображає однозначність думок у процесі мислення. Логічною формою вираження ототожнення є ствердження (судження). Ототожнення думки самої з собою в процесі мислення пов'язане зі збереженням її обсягу та змісту.

Найпоширенішим видом помилки, яка виникає внаслідок порушення закону тотожності, є підміна понять. Підміна понять грунтується на явищі багатозначності слів. Прикладом підміни понять є такий діалог. "Розізлившись на кума, Микола сказав:

- Ти, Петре, ніколи не будеш людиною, бо ти - свиня.

- Ну, це ти вже забрехався куме, - відповів Петро.

- Аніскільки я не забрехався, і можу це довести, - злорадно сказав Микола.

- Доведи, - став вимагати Петро.

- Підожди, доведу, - з тією ж злорадністю у голосі відповів Микола. Обоє замовкли. Петро лякливо чекав, і його розбирала злість на

Миколу. Раптом Микола спитав:

- А що, Петре, є у тебе п'ятачок?

- Є, але тобі я не дам, - злісно відповів Петро.

- Як, у тебе є п'ятачок, і ти після цього скажеш, що ти не свиня! - скрикнув радісно Микола".

4. Відношення часткової сумісності