Життя людини є багатогранним соціально-економічним явищем, яке можна охарактеризувати за різними його складовими передусім економічною соціальною та політичною.
Економічний, соціальний та політичний аспект життя людини є комплементарними показниками, що доповнюють один одного, але разом із цим мають свої особливості. Незаперечним є те, що об'єктом наукових досліджень відносно розвитку суспільства є відносини між людьми, які можуть складатися з різних приводів.
Відносини, що складаються між людьми у процесі виробництва, розподілу та споживання продукції вивчають економічні науки. Відносини, що складаються у процесі спілкування людей, особливості їх поведінки, які визначають соціальні процеси вивчає соціологія; відносини що складаються у суспільстві з формування влади, світоглядних цінностей, здійснення політики є предметом вивчення політології.
Мета будь-якої держави – організація суспільних сил і ресурсів для оптимального рішення вагомих проблем. Перші держави виникли на Древньому Сході з метою створення єдиної інтеграційної системи, без якої землеробство було неможливим. Однак в умовах постійного дефіциту вкрай необхідних ресурсів, державна влада дуже рано почала використовуватися для перерозподілу ресурсів на користь найбільш привілейованих груп населення. Звідси походження найважливішої функції держави – функції насильства щодо тих груп населення, яких не влаштовував даний перерозподіл.
У процесі демократизації суспільства посилюється децентралізація, значну роль в процесах управління починає відігравати місцеве самоврядування, економічні методи поступово заміщають адміністративні.
Зовнішні функції держави протягом часу також серйозно змінювалися: від застосування системного прямого насильства у відношенні більш слабких сусідів до міжнародного співробітництва і зміцнення впливових міжнародних організацій і об'єднань.
При цьому варто мати на увазі, що глобалізація сучасного світу не припускає відмовлення від державної форми організації суспільства, більш того роль національної держави в таких умовах може зростати.
В міру ускладнення соціальної структури суспільства у держави виникає нова функція – політична, – що має за мету узгодження інтересів впливових суспільних сил.
Ця задача вирішувалася по-різному: від прямого придушення незгодних до створення механізмів, що дозволяють організувати цивілізовану політичну боротьбу. Ускладнення функцій держави, поява її нових форм пов'язані з пошуком і розвитком механізмів політичної боротьби.
Політична влада є всяка заснована на насиллі, примусі, влада однієї групи людей щодо іншої групи або інших груп людей в умовах антагоністичного суспільства частіше, хоча і не випадково – у ставленні певного суспільного класу.
Для здійснення політичної влади необхідні всі ті елементи, які взагалі потрібні для здійснення влади, а також суспільного поділу між групою (групами), що здійснюють владу і групою (групами), стосовно якої влада здійснюється, і організований примус як основа здійснення влади.
Функції політичної системи суспільства, організація його політичного життя, політичних відносин, що включають відносини між державою і суспільством, суспільними групами, класами, асоціаціями, політичними інститутами, апаратами і органами державного управління, політичними партіями, громадянами та ін., стосуються управління справами суспільства і держави на різних рівнях.
Політична влада – це політичне панування, політико-правова гарантія певного типу економічних, соціальних відносин, один з видів авторитету, власне політичного авторитету.
Політична влада – одне з найважливіших проявів влади, що характеризується реальною здатністю певної соціальної спільноті (класу, страту, нації або іншої соціальної спільності), а також індивідів, які відображають її інтерес здійснювати, реалізувати свою волю з допомогою політики і правових норм.
Загалом політика розглядається як мистецтво управління державою, суспільна діяльність, націлена на захист інтересів окремих соціальних груп. Це, з одного боку, діяльність суспільних класів, груп, партій, організацій, еліт відповідно до своїх інтересів і цілей; а з другого – діяльність органів державної влади і державного управління, організована згідно із соціально- економічною природою даного суспільства.
Слід ураховувати, що політика охоплює надзвичайно широкий спектр проблем у всіх сферах функціонування (діяльності) суспільства – безпосередньо політичній, виробничій, духовній, національній, зовнішніх відносинах тощо. Усе це – окремі сфери політики, але вони перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. При цьому в конкретних суспільних умовах деякі з них можуть набувати не просто важливого значення, а навіть вирішального.
Однак за всіх умов та з урахуванням довгострокової перспективи вирішальна роль належить економічній політиці. Так, Мілтон Фрідмен оцінює економічні знання лише як фундамент, на якому будується політична діяльність. Воднораз економічна політика є і своєрідним "містком" між економічною теорією та господарською практикою.
Зрозуміло, що будь-яке економічне знання є цінним не само по собі, а тим, як воно служить практичним цілям суспільства. Економічна теорія не може обмежуватися просто констатацією фактів чи описувати лише економічні закономірності. її теоретико-пізнавальна функція має бути доповнена практичною функцією, яка віддзеркалюється у відповідній економічній політиці. При цьому важливою умовою ефективної реалізації економічної політики є цілісне бачення економічних процесів.
Утворюючи наукову базу політики, економіка, а точніше політична економія, пропонує (обґрунтовує) загальні способи подолання багатьох економічних негараздів (безробіття, інфляції, економічної стагнації та циклічності тощо), а також стимулювання економічного зростання, підвищенню добробуту в країні тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Держава як суб'єкт політичної та економічної влади“ на сторінці 1. Приємного читання.
