Інституційна основа та види громадянського суспільства

Публічне управління та адміністрування

При всій різноманітності інтерпретацій громадянського суспільства, переважна більшість дослідників сходяться на тому, що поняття громадянського суспільства застосовується для вивчення неполітичної частини суспільної системи і має певне політичне навантаження лише у випадку розмежування суспільства і держави. Крім того, воно має певні якісні характеристики. Тому його не слід змішувати із людським суспільством взагалі ні історично, ні структурно, ні культурно.

Структурно громадянське суспільство є підсистемою суспільства як цілого, яка, як уже згадувалось, наближається до соціальної сфери суспільного життя. У зародковому стані вона фактично присутня в кожному сучасному суспільстві. Однак суспільства різняться за розмірами цієї підсистеми (вона може, як за тоталітаризму, прямувати до нуля, а може охоплювати основний простір людської життєдіяльності) та за її якістю: рівнем розвиненості, повноцінністю функціонування, системою цінностей.

Як підструктура суспільної системи, громадянське суспільство, у свою чергу, має складну внутрішню структуру, до якої входять компоненти інституційного плану і певний тип культури.

Інститутами громадянського суспільства є:

• добровільні громадські організації і громадські рухи, а також політичні партії на перших стадіях свого формування, поки вони ще не задіяні в механізмах здійснення влади;

• незалежні засоби масової інформації, які обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку, громадська думка як соціальний інститут;

• у певному аспекті – вибори та референдуми, коли вони служать засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів;

• залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо);

• на Заході є тенденція зараховувати до інститутів громадського суспільства також розподільчо-регулятивні інститути сучасної держави загального добробуту.

І дійсність, і теорія еволюціонуючи в часі, зазнали змін, які були узагальнені під назвами громадянського суспільства. Це – часові або історичні моделі громадянського суспільства. Поряд із ними можуть бути виділенні моделі, в яких враховано переважання тих чи інших функцій у життєдіяльності громадянських суспільств. Вони також властиві певним етапам його еволюції, або певним країнам. Варіантом такого моделювання є виділені Ненсі Розенблюм такі різновиди громадянського суспільства як демократичне, посередницьке та виборче громадянське суспільство.

Демократичне громадянське суспільство вирізняється насамперед тим, що його суб'єкти наголошують на політичній участі та потенційній опозиційності громадських об'єднань до владних структур (функція противаги), головною справою громадянських об'єднань тут є прищеплення громадянам почуття політичної діє спроможності, здатності розглядати їх в ім'я загального добра. Для цієї цілі, вони повинні внутрішньо бути ліберально-демократичними міні-республіками, орієнтованими на публічні арени обговорення і здійснення політики.

Посередницьке громадянське суспільство розглядається як агент формування чеснот, як вихованість, соціабельність, здатність до солідарного вирішення проблем. Воно націлює громадян на соціальні зв'язки, принципи громадськості, відкритості, товариськості та відповідальності – якості, які утримують плюралістичну ліберальну демократію разом (як це описано у Токвіля). У посередницькому громадянському суспільстві від вторинних асоціацій не очікують формування політичних достоїнств, і соціальне співробітництво зовсім не обов'язково має трансформуватись у політичне представництво.

Виборче громадянське суспільство докладає зусиль до підвищення економічної ефективності і загального добробуту. Це поки що нова тенденція в розумінні його функцій, але саме вона, на думку автора, найбільше відповідає умовам сучасності. Пропонуючи цю модель як найперспективнішу.

Наприклад: Розенблюм спирався на Гегеля, котрий писав про суперечливість та обмеженість морального впливу громадянського суспільства, в якому переважають егоїстичні інтереси, вузько групова прив'язаність, бідність – риси, що й сьогодні загрожують єдності громадянського суспільства і вимагають різноманітних виправлень.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інституційна основа та види громадянського суспільства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК СИСТЕМНЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

  • Принципи діяльності та функції публічного адміністрування

  • Формування та розвиток ідей управління суспільством

  • Застосування соціально-інженерного та гуманітарного підходу в управлінні суспільством

  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Взаємозв'язок правової держави та громадянського суспільства

  • Інституційна основа та види громадянського суспільства
  • Функції та принципи громадянського суспільства в публічному управлінні

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ВЛАДА

  • Співвіднесення понять "публічна влада" та "публічне адміністрування"

  • Держава як суб'єкт політичної та економічної влади

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МУНІЦИПАЛЬНА ВЛАДА

  • Поняття місцевого самоврядування та його становлення в Україні

  • Система місцевого самоврядування в Україні

  • Діяльність місцевих державних адміністрацій

  • Взаємодія органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій у контексті децентралізації влади

  • ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА СТИЛІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Форми публічного адміністрування

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК ПРОЦЕС ВИРОБЛЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ВИКОНАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Поняття та класифікація управлінських рішень

  • Послідовність і методи прийняття управлінського рішення

  • Фактори впливу та обмеження щодо прийняття управлінських рішень

  • ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В ПУБЛІЧНІЙ СФЕРІ, РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Функціонування системи виконавчої влади в Україні та внутрішньосистемні управлінські зв'язки

  • Ресурси і технології публічного адміністрування

  • БЮРОКРАТІЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Теорія бюрократії М. Вебера

  • Бюрократія та ефективність управління

  • Бюрократія і процес демократизації

  • КОРУПЦІЯ ТА ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ В ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

  • Соціально-економічні та політичні наслідки корупції

  • Заходи щодо запобігання проявам корупції

  • Нормативно-правова база антикорупційної діяльності в Україні

  • РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Моделі ефективності діяльності публічних адміністрацій

  • Чинники формування високоефективних публічних адміністрацій

  • СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Моделі соціальної політики держави

  • Соціальний захист населення як пріоритет публічного адміністрування

  • Забезпечення розвитку соціальної інфраструктури

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ЕКОНОМІКА

  • Напрями діяльності та функції держави в економічній сфері

  • Державне регулювання економіки

  • Реалізація економічної політики держави

  • НАЙВАЖЛИВІШІ ФУНКЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Розвиток державно-приватного партнерства

  • Підтримка та захист конкуренції

  • Недопущення зловживанням монопольним положенням на ринку

  • ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

  • Адміністративна відповідальність

  • Дисципліна та забезпечення законності в публічному адмініструванні