ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА СТИЛІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Публічне управління та адміністрування

Питання

• 5.1. Закономірності публічного адміністрування.

• 5.2. Форми публічного адміністрування.

• 5.3. Стилі та методи публічного адміністрування.

Закономірності публічного адміністрування

Закони відображають найбільш важливі, необхідні, сталі та повторювані зв'язки явищ і процесів, які допомагають розкрити їх природу, сутність та внутрішній зміст.

Закономірність – це здатність об'єкта, процесу або системи відповідати певним законам. Закономірність забезпечує відповідність між змінами та наслідками, тобто обумовлює формування причинно-наслідкових зв'язків, коли за одних і тих же обставин зміни системи будуть відбуватися визначеним чином, коли існування одних і тих же причин викликатиме однакові наслідки.

Закономірності, на яких будується публічне адміністрування як функція публічного управління, стосується соціальних систем, а отже, значною мірою підпадають під суб'єктивізм процесу управління.

Закономірності публічного управління більшою мірою враховують обставини реальної діяльності, тому частіше всього вони набувають характеру загальних тенденцій або рекомендацій щодо вибору обгрунтованих дій чи поведінки, які можуть наблизити практику управлінської діяльності до того ідеального зразка, що змодельований в теорії управління.

Проте виконання адміністративних функцій суб'єктами публічного управління має враховувати загальні закономірності, притаманні розвитку всіх об'єктів, що мають системний характер.

Безумовно наділені волею і свідомістю, люди виступають при цьому і в ролі керуючих, і в ролі керованих. Вони одночасно є і джерелами управлінського впливу, і об'єктами, які відчувають цей вплив на собі. Люди формують інформаційні потоки, оцінюють ефективність впливу, визначають цілі та завдання управління, приймають рішення, реалізують управлінські команди.

Іншими словами, управління у соціальних систем знаходить прояв у свідомо-вольових зв'язках людей, які матеріалізовані у конкретних діях індивідів колективів, у взаємовідносинах між ними.

Найбільш характерними закономірностями розвитку соціальних систем, які мають бути враховані в публічному адмініструванні є їх здатність до самоорганізації та саморозвитку. Самоорганізація – це процес упорядкування внутрішньої структури системи, матеріальних, інформаційних, фінансових та інших потоків, що через неї проходять.

Самоорганізація забезпечує стійкість внутрішніх зв'язків системи при зміні стану зовнішнього середовища, тобто такі зв'язки між елементами системи, які зберігають її цілісність протягом тривалого періоду зміни стану системи. Найбільше значення мають такі прояви самоорганізації системи: єдність принципів управління для всіх ланок та ступенів системи управління; спорідненість організаційних форм елементів системи; взаємозалежність основних функцій і методів управління.

У зв'язку з цим має бути забезпечена раціональна відповідність між елементами всередині керівної та керованої підсистем; наявна спроможність суб'єкта за своїм потенціалом та організаційно-технічним забезпеченням оперативно виконувати функціональні завдання, враховуючи зміни у стані об'єкта.

Саморозвиток – внутрішньо необхідна трансформація (зміна) системи, викликана її протиріччями.

У публічному управлінні при прийнятті адміністративних та інших рішень має бути враховано, що вказані закономірності функціонування систем є суперечливими, якщо самоорганізація спрямована на упорядкування системи, забезпечує її стійкість, то саморозвиток сприяє зміні певних характеристик. Отже, здійснюючи управлінські функції в соціальній сфері, представники публічної влади повинні розуміти, що рішення, спрямовані на забезпечення якісних змін об'єкта управління (наприклад, щодо диверсифікації джерел енергопостачання) неминуче приведуть до порушення стійкості не лише енергетичної, а й усієї економічної системи. У зв'язку з цим мають бути передбачені відповідні компенсатори, як-то: розроблена мотивація до енергоощадження, виділені кошти на закупівлю технологій, запроваджена економічна підтримка населення тощо.

Процес накопичення змін у соціальних системах та їх перетворення (організаційне, структурне, функціональне тощо) має грунтуватися на певній енергетичній основі, яка частково може формуватися за рахунок потенціалу самої системи, а частково – за рахунок притоку енергії ззовні (ресурси, технології, кваліфіковані працівники, грошові кошти тощо). Отже, ще однією закономірністю функціонування соціальних систем є їх відкритість, яка забезпечує притік енергії (інформації) ззовні та обумовлює здатність до розвитку.

Врахування в публічному адмініструванні цієї закономірності існування систем має виражатися в тому, що, по-перше, всі соціальні утворення (групи) як-то: сім'я, робочий колектив, партія, громадська організація, адміністративне утворення, країна тощо повинні мати інформаційний і матеріальний обмін із зовнішнім середовищем, а по-друге, вони повинні взаємодіяти між собою таким чином, щоб підсилювати взаємодію, а не руйнувати її. Звідси: усі адміністративні заборони, що стосуються перетину кордону товарами, робочою силою тощо, ембарго, розрив торгових і дипломатичних відносин є перешкодою для розвитку системи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА СТИЛІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК СИСТЕМНЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

  • Принципи діяльності та функції публічного адміністрування

  • Формування та розвиток ідей управління суспільством

  • Застосування соціально-інженерного та гуманітарного підходу в управлінні суспільством

  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Взаємозв'язок правової держави та громадянського суспільства

  • Інституційна основа та види громадянського суспільства

  • Функції та принципи громадянського суспільства в публічному управлінні

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ВЛАДА

  • Співвіднесення понять "публічна влада" та "публічне адміністрування"

  • Держава як суб'єкт політичної та економічної влади

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МУНІЦИПАЛЬНА ВЛАДА

  • Поняття місцевого самоврядування та його становлення в Україні

  • Система місцевого самоврядування в Україні

  • Діяльність місцевих державних адміністрацій

  • Взаємодія органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій у контексті децентралізації влади

  • ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА СТИЛІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ
  • Форми публічного адміністрування

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК ПРОЦЕС ВИРОБЛЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ВИКОНАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Поняття та класифікація управлінських рішень

  • Послідовність і методи прийняття управлінського рішення

  • Фактори впливу та обмеження щодо прийняття управлінських рішень

  • ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В ПУБЛІЧНІЙ СФЕРІ, РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Функціонування системи виконавчої влади в Україні та внутрішньосистемні управлінські зв'язки

  • Ресурси і технології публічного адміністрування

  • БЮРОКРАТІЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Теорія бюрократії М. Вебера

  • Бюрократія та ефективність управління

  • Бюрократія і процес демократизації

  • КОРУПЦІЯ ТА ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ В ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

  • Соціально-економічні та політичні наслідки корупції

  • Заходи щодо запобігання проявам корупції

  • Нормативно-правова база антикорупційної діяльності в Україні

  • РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Моделі ефективності діяльності публічних адміністрацій

  • Чинники формування високоефективних публічних адміністрацій

  • СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Моделі соціальної політики держави

  • Соціальний захист населення як пріоритет публічного адміністрування

  • Забезпечення розвитку соціальної інфраструктури

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ЕКОНОМІКА

  • Напрями діяльності та функції держави в економічній сфері

  • Державне регулювання економіки

  • Реалізація економічної політики держави

  • НАЙВАЖЛИВІШІ ФУНКЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Розвиток державно-приватного партнерства

  • Підтримка та захист конкуренції

  • Недопущення зловживанням монопольним положенням на ринку

  • ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

  • Адміністративна відповідальність

  • Дисципліна та забезпечення законності в публічному адмініструванні