Принципи публічного адміністрування тісно пов'язані із його суттю. Класичними є принципи, виділені Г.Б. Петерсом:
• принцип територіальності; підставою для виокремлення органів та встановлення їх компетенцій є територіально- адміністративний поділ держави, а головною проблемою – децентралізація управління;
• принцип мериторичності (той, що стосується суті, змісту): полягає у визначенні типових процедур і вмінь, які складають сутність публічного адміністрування;
• принцип об'єктності: полягає у концентруванні органів публічного адміністрування навколо визначених об'єктів діяльності, а всередині організації – концентрації за таким принципом працівників. Основним завданням є забезпечення потреб визначених суспільних груп;
• принцип функціональності: полягає у поділі завдань між суб'єктами публічного адміністрування з метою реалізації чіткої визначених цілей.
Проблемою у цьому випадку є визначення пріоритетних цілей, а протиріччям – дилема між цілями суспільства та цілями власне адміністрації.
У літературі досить поширеним є також виділення універсальних принципів публічного адміністрування. Основними з них є такі:
• відкритості – означає діалог з громадськістю щодо встановлення цілей та завдань, спрямованих на їх досягнення;
• участі – передбачає залучення громадян до у процесу прийняття адміністративних рішень на всіх рівнях управління;
• підзвітності вказує на обов'язок влади звітуватися перед населенням;
• ефективності – вимагає відповідності політики суспільним потребам, своєчасності та результативності дій при мінімально можливих затратах;
• злагодженості – означає узгодженість різних гілок та підрозділів влади, а також дій влади та неурядових організацій.
З точки зору діяльності основними принципами публічного адміністрування є такі:
• принцип програмування – реалізація розроблених заходів на основі програм які чітко зв'язані з обсягами фінансування;
• принцип додатковості – публічна адміністрація повинна мінімально втручатися в життя суспільства, діючи лише в рамках своїх повноважень;
• принцип субсидіарності – максимально можлива реалізація заходів місцевими засобами управління, децентралізація функцій публічної адміністрації;
• принцип концентрації – зосередження зусиль на ключових напрямах розвитку суспільства згідно політичних пріоритетів легітимної влади.
Велика заслуга в розробці цієї проблематики належить класичній (адміністративній) школі, відомими представниками якої були А. Файоль, Л. Урвік, Л. Уайт. А. Файоль у 1916 р. сформулював свою теорію адміністрації, будучи переконаним у тому, що пропоновані ним положення і установки є універсальними і можуть застосовуватися майже у всіх сферах суспільного життя: економіці, системі державного управління, армії і т.д.
Виходячи з цього визначення, він виділив 14 принципів управління:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи діяльності та функції публічного адміністрування“ на сторінці 1. Приємного читання.
