Безпосереднє управління державними справами в публічній сфері забезпечує виконавча влада – одна з гілок влади у державі за теорією поділу влад. Основними ознаками виконавчої влади є:
• організаційний характер. Вона зосереджу є всю реальну практичну роботу з реалізації законів і нормативних актів, переводить політичні проблеми в організаційні, об'єднує енергію й зусилля громадян, наводить порядок та підтримує його і в нормальних, і в екстремальних у мовах;
• універсальний характер у часі та просторі. Виконавча влада здійснюється безперервно і всюди, де функціонують колективи людей;
• предметний характер. Вона концентрує важелі фактичного державного впливу, спирається на великі контингенти людей, інформаційні, фінансові та інші ресурси, використовує інструменти службових переміщень і нагород;
• примусовість, можливість застосовувати засоби примусу в адміністративному порядку.
Наведені ознаки виконавчої влади детермінують її форму – ієрархічно сформований адміністративний апарат і велику кількість державних службовців. Виконавча влада організаційно єдина, поділяється на ієрархічні рівні, ланки нижчого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня. Тобто органи виконавчої влади формують своєрідну систему, яка реалізуючи певну частину повноважень держави, виконує функції, пов'язані з реалізацією положень Конституції держави, її законів та інших нормативних актів.
Відповідно до Конституції України (ст. 133) систему адміністративно-територіального устрою країни становлять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села, то в системі органів виконавчої влади традиційно виокремлюють такі три основні рівні.
• 1. Вищий рівень – Кабінет Міністрів У країни.
• 2. Центральний рівень – міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади прирівняні до державних комітетів, та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
• 3. Місцевий, або територіальний рівень, на якому діють:
– органи виконавчої влади загальної компетенції – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;
– органи спеціальної – галузевої та функціональної – компетенції, які безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади.
Між ланками апарату державного управління існує відповідна ієрархія, субординація, що відображається в організаційно-правовому підпорядкуванні органів виконавчої влади нижчих рівнів органам виконавчої влади вищого рівня. Такий характер взаємозв'язків між органами виконавчої влади випливає зі змісту відповідних положень Конституції і законів України, згідно з якими органи виконавчої влади нижчого рівня визнаються відповідальними, підзвітними і підконтрольними органам виконавчої влади вищого рівня.
Однак система виконавчої влади в Україні залишається неефективною, рівень її організуючого впливу на суспільні процеси не задовольняє потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, динамічного формування соціально-економічного укладу та демократичної правової держави.
Про низьку ефективність виконавчої влади свідчать: соціальні індикатори, насамперед – рівень безробіття і реальних доходів населення; неефективне управління державною власністю, внаслідок чого величезний виробничий потенціал фактично не працює на державу; невиправдане втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання, що гальмує розвиток підприємництва в Україні.
Серед основних причин низької ефективності виконавчої влади можна назвати:
• неузгодженість дій різних виконавчих структур, непослідовність і суперечливість рішень, низьку виконавчу дисципліну;
• дублювання споріднених функцій різними органами;
• надмірну концентрацію функцій управління на вищих щаблях виконавчої влади;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функціонування системи виконавчої влади в Україні та внутрішньосистемні управлінські зв'язки“ на сторінці 1. Приємного читання.
