Взаємодія органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій у контексті децентралізації влади

Публічне управління та адміністрування

Відносини між державою і суспільством значною мірою реалізуються в системі відносин місцевих державних адміністрацій з місцевими радами та їх посадовими особами. Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними обласними і районними радами (використовуючи передані для цього фінансові, матеріально-технічні та інші ресурси), підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Голови місцевих державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях відповідних рад, виносити на розгляд питання, пов'язані з виконанням делегованих повноважень, інші пропозиції. Вони звітують перед відповідними радами про виконання бюджету, програм соціально- економічного і культурного розвитку територій і делегованих повноважень. Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої адміністрації', на підставі чого з урахуванням пропозиції органів виконавчої влади вищого рівня Президент України приймає рішення і дає його відповідній раді.

У процесі управлінської діяльності на відповідній території, місцеві державні адміністрації вступають у відносини із сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами. Вони сприяють у здійсненні радами власних повноважень місцевого самоврядування: у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування; контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів,, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Розглядаючи питання, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, місцеві адміністрації повідомляють відповідні органи місцевого самоврядування про це і надають право участі цих органів і їх посадових осіб у проведенні відповідних засідань. Голови місцевих адміністрацій, їх заступники, керівники підрозділів або представники мають право бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування, бути заслуханими з питань, що їх стосуються. Місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації. У системі державно-управлінських відносин місцевих державних адміністрацій розглядаються також їх відносини з підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян і громадянами.

По суті зміцнення суб'єкти ості органів місцевого самоврядування щодо реалізації муніципальної влади свідчить про децентралізацію державної влади.

Децентралізація державної влади як універсальне явище відображає процеси перерозподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Чим більше децентралізована державна влада, тим:

• більша частка економічних методів впливу на керований об'єкт управління;

• гнучкіша управлінська система;

• розвинутіші демократичні інститути, міцніша сама демократія.

Водночас процеси децентралізації не варто розглядати виключно у контексті децентралізації державної влади та управління через передачу частини повноважень місцевому самоврядуванню. У наш час суспільні процеси настільки ускладнилися, а їх хід настільки прискорився, що на порядку денному постає питання не тільки децентралізації державної влади, а й децентралізації місцевого самоврядування. Причому така децентралізація часто видається необхідною не лише на рівні місцевого самоврядування обласного рівня, а й на рівні районів та окремих громад, як міських, так і сільських. Необхідність децентралізації провокують також, по-перше, нестабільна державна муніципальна політика, недосконала (а деколи й суперечлива) законодавча база місцевого самоврядування і, по-друге, реальні об'єктивні умови функціонування та розвитку територіальних громад (економічні, соціальні, політичні, культурні тощо). Реалізується ж децентралізація місцевого самоврядування через створення та діяльність структур громадянського суспільства та / або бізнесових структур.

У цьому сенсі перед місцевими радами стоїть нагальне питання – запровадити правові механізми участі громади у процесі вирішення питань місцевого значення, оскільки наявні статути та положення вводять дискримінаційні умови, а часто й фактично унеможливлюють реалізацію права членів громади на громадські слухання, місцеві ініціативи, загальні збори громад тощо. Як наслідок, більшість громадян практично позбавлена можливості впливати на рішення місцевих рад правовим шляхом.

Слід також мати на увазі, що децентралізація місцевого самоврядування не є одностороннім процесом і викликається не спонуканням, а об'єктивними умовами. Отже, децентралізація можлива лише у тому випадку, коли для неї створені об'єктивні умови: на рівні центральної влади існує усвідомлення того факту, що передача частини повноважень до влад нижчого рівня призводить як до більш раціонального використання ресурсів, так і до більш ефективного вирішення місцевих проблем. Формалізованою ознакою таких об'єктивних умов є відповідне національне законодавство. Іншими сторонами самої потенційної можливості децентралізації є:

• а) самодостатність сторін, що беруть участь у децентралізації. Це означає, що органи центральної влади усвідомлюють необхідність децентралізації, органи влади місцевого рівня в організаційному, ресурсному та світоглядному сенсі готові перебрати на себе ту частину повноважень, яку раніше здійснювали органи влади центрального рівня;

• б) готовність до компромісу. Децентралізація місцевого самоврядування є доволі непростим процесом, особливо з огляду на те, що зі зміною кількості функцій та повноважень відбувається також і перерозподіл ресурсів, необхідних для виконання цих функцій. Ці ресурси мають лише два джерела поповнення – або це кошти Державного бюджету, або кошти громади. Органи влади зазвичай готові передавати функції та / чи повноваження органам місцевого самоврядування без передачі відповідних ресурсів – матеріальних, людських чи фінансових. Звідси виплаває необхідність у іншій складовій процесу;

• в) рівноправність сторін процесу децентралізації. Здійснити реальний процес децентралізації можливо лише за умови урахування та узгодження інтересів зацікавлених сторін. У випадку адміністративного запровадження децентралізації результатом найперше стане профанація ідеї, у випадку самостійних ініціатив органів місцевого самоврядування вони будуть нівельовані органами влади вищого рівня;

• г) здатність усіх органів влади до подолання стереотипів – децентралізація передовсім розуміється як передача певних функцій від влади вищого рівня до нижчого. Насправді ж децентралізація може проявлятися у передачі функції не до органу влади чи місцевого самоврядування, а до об'єднання громадян, причому таке об'єднання може існувати у різних формах – як органу самоорганізації населення чи громадської організації, так і у формі комерційної структури.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Публічне управління та адміністрування» автора Тимцуник В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємодія органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій у контексті децентралізації влади“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК СИСТЕМНЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

  • Принципи діяльності та функції публічного адміністрування

  • Формування та розвиток ідей управління суспільством

  • Застосування соціально-інженерного та гуманітарного підходу в управлінні суспільством

  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Взаємозв'язок правової держави та громадянського суспільства

  • Інституційна основа та види громадянського суспільства

  • Функції та принципи громадянського суспільства в публічному управлінні

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ВЛАДА

  • Співвіднесення понять "публічна влада" та "публічне адміністрування"

  • Держава як суб'єкт політичної та економічної влади

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МУНІЦИПАЛЬНА ВЛАДА

  • Поняття місцевого самоврядування та його становлення в Україні

  • Система місцевого самоврядування в Україні

  • Діяльність місцевих державних адміністрацій

  • Взаємодія органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій у контексті децентралізації влади
  • ЗАКОНОМІРНОСТІ, ФОРМИ, МЕТОДИ ТА СТИЛІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Форми публічного адміністрування

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЯК ПРОЦЕС ВИРОБЛЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ ТА ВИКОНАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Поняття та класифікація управлінських рішень

  • Послідовність і методи прийняття управлінського рішення

  • Фактори впливу та обмеження щодо прийняття управлінських рішень

  • ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В ПУБЛІЧНІЙ СФЕРІ, РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Функціонування системи виконавчої влади в Україні та внутрішньосистемні управлінські зв'язки

  • Ресурси і технології публічного адміністрування

  • БЮРОКРАТІЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Теорія бюрократії М. Вебера

  • Бюрократія та ефективність управління

  • Бюрократія і процес демократизації

  • КОРУПЦІЯ ТА ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ В ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

  • Соціально-економічні та політичні наслідки корупції

  • Заходи щодо запобігання проявам корупції

  • Нормативно-правова база антикорупційної діяльності в Україні

  • РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Моделі ефективності діяльності публічних адміністрацій

  • Чинники формування високоефективних публічних адміністрацій

  • СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Моделі соціальної політики держави

  • Соціальний захист населення як пріоритет публічного адміністрування

  • Забезпечення розвитку соціальної інфраструктури

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ЕКОНОМІКА

  • Напрями діяльності та функції держави в економічній сфері

  • Державне регулювання економіки

  • Реалізація економічної політики держави

  • НАЙВАЖЛИВІШІ ФУНКЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

  • Розвиток державно-приватного партнерства

  • Підтримка та захист конкуренції

  • Недопущення зловживанням монопольним положенням на ринку

  • ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

  • Адміністративна відповідальність

  • Дисципліна та забезпечення законності в публічному адмініструванні