• емоційне виснаження, що приводить до зниження професійної продуктивності;
• деперсоналізація (знеособленість і прагнення формалізувати роботу);
• зниження професійної самооцінки.
Самі симптоми не відрізняються строгою специфічністю й можуть варіювати в широкому діапазоні — від легких реакцій типу дратівливості, підвищеної стомлюваності тощо до невротичних і навіть психосоматичних розладів. Дуже важлива й вихідна особистісна структура: наприклад, у людини із психастенічними рисами набагато більше шансів засмучуватися й знепокоюватися з приводу роботи, а в людини з ригідною особистісною структурою більше ймовірності стати агресивніше в спілкуванні з клієнтами.
Можна стверджувати, що професійний стрес — це насамперед наслідок зниження професійної мотивації й що "вигоряння" й збереження захопленості роботою — це два полюси взаємин людини й професії. Цілим рядом досліджень показано, що професійна деформація, що поступово розвивається, у таких працівників досить часто приводить до того, що при високому ступені "вигоряння" наростає тенденція до негативного, нерідко навіть приховано-агресивному відношенню до клієнтів, спілкуванню з ними в однобічній комунікації шляхом критики, оцінок, тиску, від чого, природно, страждають обидві сторони. Але питання про те, що тут первинно, а що є наслідком, поки відкрито.
Абсолютний рівень вимог не є визначальним для виникнення професійного стресу. Найважливіше — неузгодженість між ними й суб'єктивною оцінкою особистісних ресурсів, необхідних для задоволення цих вимог, які до того ж нерідко сприймаються досить іраціонально й некритично.
Професійний стрес — це проблема не стільки "важких" людей, скільки "важких" (невирішуваних) ситуацій у взаєминах і в структурі міжособистісної взаємодії, нечіткого визначення соціальних ролей і функцій, недостатньої емоційної підтримки з боку колег і керівництва.
Чим раніше й більше довідаються лікарі про те, як виникає і якими ознаками характеризується цей синдром, тим більше в них можливостей його уникнути або знизити виразність.
Людина може переносити значний стрес без підвищеного ризику зниження професійної продуктивності, розвитку психічного або навіть соматичного захворювання, якщо вона одержує адекватну соціальну підтримку.
Люди, що страждають від надмірного стресу на роботі можуть спробувати застосувати наступні методи регулювання стресів за Альбрехтом.
Методи регулювання стресів (за Альбрехтом):
• 1. Розробіть систему пріоритетів у своїй роботі. Оцініть свою роботу в такий спосіб: "повинен зробити сьогодні", "зробити пізніше на цьому тижні" і "зробити, коли буде час".
• 2. Навчитеся говорити "ні", коли досягнете межі, після якої Ви вже не можете взяти на себе більше роботи. Поясніть своєму начальникові, що розумієте важливість завдання. Потім опишіть конкретні пріоритетні роботи, над якими в цей час працюєте. Якщо він наполягає на виконанні нового завдання, запитаєте, яку роботу Ви повинні відкласти до завершення нового завдання.
• 3. Налагодьте особливо ефективні й надійні відносини з вашим начальником. Зрозумійте його проблеми й допоможіть йому зрозуміти Ваші. Навчіть вашого начальника поважати Ваші пріоритети, Ваше робоче навантаження й давати обґрунтовані доручення.
• 4. Не погоджуйтеся з Вашим керівником або ким-небудь, хто починає виставляти суперечливі вимоги (конфлікт ролей). Поясніть, що ці вимоги тягнуть Вас у протилежних напрямках. Попросіть влаштувати нараду з усіма зацікавленими сторонами, щоб з'ясувати питання.
• 5. Повідомте свого керівника або співробітників, коли Ви відчуєте, що очікування або стандарти оцінки Вашого завдання не ясні (невизначеність ролей). Скажіть їм, що Ви трохи невпевнені щодо ряду конкретних, пов'язаних із завданням питань і хотіли б мати можливість обговорити ці питання з ними.
• 6. Обговоріть почуття нудьги або відсутність інтересу до роботи зі своїм керівником. Поясніть, що Ви прихильник потребуючої віддачі сил роботи й хотіли б мати можливість взяти участь в інших видах діяльності.
• 7. Знайдіть щодня час для відключення й відпочинку. Ідете час від часу з офісу, щоб перемінити обстановку або хід думок. Не обідайте там і не затримуйтеся подовгу після того, як Вам варто було б уже йти додому або зайнятися іншою роботою.
До інших факторів, пов'язаних зі зниженням імовірності стресу, відносяться дотримання належного харчування, підтримка себе у формі за допомогою фізичних вправ і досягнення загальної рівноваги в житті.
Методи досягнення високій продуктивності праці й низького рівня стресу при управлінні підлеглими (за Альбрехтом):
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні підходи і стратегія боротьби зі стресом“ на сторінці 6. Приємного читання.
