• 6.3. розходження за психометричними даними: екстернали більш адаптивні до різних ситуацій, ніж інтернали; "ригідні" більше реагують на несподіванки, що йдуть "зверху", від начальства; "рухливі" частіше виявляються перевантаженими роботою, орієнтовані на досягнення показують більшу незалежність і включеність у роботу, ніж орієнтовані на безпеку й спокій.
Основні підходи до управління виробничим стресом (за Купером і Маршалом):
• зміна соціального, психологічного й організаційного оточення на робочому місці;
• забезпечення більшої автономії працівника;
• побудова "мостів" між роботою та домом (родиною), створення можливостей для дружин керівників краще зрозуміти роботу свого чоловіка й навіть "можливостей для включення в процес прийняття рішень, що стосується життя родини (наприклад, пов'язаних з переїздом тощо;
• підвищення кваліфікації (у плані усвідомлення своїх рольових позицій і поліпшення міжособистісних відносин);
• створення в організації сприятливого соціально-психологічного клімату.
Умови праці, що сприяють зниженню рівня стресорів (за Кас лом):
• робота повинна відповідати "інтелектуальному запиту" працівника, це підвищує його особисту зацікавленість;
• робота повинна бути не занадто стомлюючою;
• винагорода за працю повинна бути справедливою, інформативною і відповідати устремлінням (установкам) працівника;
• "умови праці повинні бути сумісні з фізичними потребами й сприяти досягненню трудових цілей;
• робота повинна сприяти росту самооцінки працівника;
• фактори, що діють на робочому місці, повинні допомагати підвищенню значимості праці.
Проблема контролю й запобігання стресу (дистресу) у праці зв'язана не стільки з тим, щоб неодмінно "боротися" зі стресом, скільки в грамотному й відповідальному управлінні стресами й зниженні ймовірності переростання стресу в дистрес. У цьому змісті проблема стресу в праці близька до проблеми конфліктів у трудовій діяльності, адже відомо, що так само, як і стрес, конфлікт може бути корисний і навіть необхідний для розвитку організації й конкретних співробітників цієї організації. І вже стосовно до конфлікту в організації, проблема також полягає в тому, щоб направити енергію цього конфлікту в позитивне русло розвитку самої організації й особистості працівників.
Існує безліч способів подолання стресу і його наслідків, однак одноразова "перемога над ситуацією" не гарантує Тому навички антистресового поводження бажано розвивати, виробляючи перманентну стійкість до впливу стресорів.
Ауторегуляція — свідома регуляція людиною свого стану. Розглянемо найпоширеніші й ефективні методики ауторегульованого антистресового поводження:
1. Релаксація
Релаксація — це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбуватися від фізичної або психічної напруги. Релаксація є дуже корисним методом, оскільки опанувати нею досить легко — для цього не потрібно фахової освіти й навіть природного дарунка. Але є одна неодмінна умова — мотивація, тобто кожному необхідно знати, для чого він хоче освоїти релаксацію.
2. Концентрація
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні підходи і стратегія боротьби зі стресом“ на сторінці 4. Приємного читання.
