Отже, у менеджера є можливість повернути нав'язану йому мавпу справжньому хазяїну. Але треба зауважити: перш ніж заохочувати ініціативність у підлеглого, начальник повинен переконатися в тому, що той у принципі її має. Якщо менеджер допустить, щоб ініціатива перейшла до нього, він може розпрощатися з часом, який витрачає на власний розсуд: він буде цілком присвячений проблемам підлеглих.
Слід також пам'ятати, що менеджер і його підлеглий не можуть просувати ту саму ініціативу. Слова "Бос, у нас проблема" — сигнал небезпеки, який повинен насторожити начальника: це значить, що мавпа сидить відразу на двох спинах.
У відносинах з начальством і системою можна виділити п'ять рівнів ініціативності менеджера. їхні типові прояви такі (рівні розташовані за наростанням — від найнижчого до найвищого):
• 1. Менеджер чекає, поки вона зробить пряму вказівку.
• 2. Менеджер запитує, що потрібно робити?
• 3. Менеджер пропонує свій план, який потім реалізує.
• 4. Менеджер діє самостійно, по ходу справи запитуючи поради.
• 5. Менеджер діє зовсім самостійно й наприкінці подає звіт про виконану роботу.
Природно, що керівник, який володіє достатнім професіоналізмом, не повинен задовольняти варіантами 1 і 2. Якщо він вибирає варіант І, то втрачає контроль за тим, чим наповнений і як витрачається час, призначений на виконання вимог боса й системи. Фактично такий менеджер втрачає право бути незадоволеним дорученим йому завданням і встановленими строками виконання. Діючи за схемою 2, менеджер може контролювати терміни, але не зміст роботи. Якщо ж його ініціативність відповідає рівням 3,4 або 5, то йому підконтрольні й фактор складу, і фактор розподілу часу. І природно, максимум свободи одержує той, хто перебуває на рівні 5.
У відносинах з підлеглими менеджер повинен переслідувати дві мети.
Перша — припиняти спроби діяти за схемами 1 і 2, щоб у підлеглих не залишалося іншого шляху, ніж як усе краще й краще осягати концепцію "досконалої роботи персоналу" (completed staff work, CSfV).
Друга — стежити, щоб по кожній проблемі, що залишає менеджерський кабінет, була досягнута домовленість про рівень ініціативності виконавця, а також про час наступної зустрічі (тут на допомогу керівнику приходить органайзер).
У поводженні з мавпами необхідно неухильно дотримувати п'яти основних правил.
Правило 1. Мавп слід годувати або пристрілювати. Якщо цього не робити, вони вмруть із голоду й менеджеру при йдеться витрачати час на реанімацію або — на жаль! — на розтин.
Правило 2. Чисельність зграї повинна бути менше того максимуму, який менеджер у стані обслуговувати. Якщо мавпі забезпечений гарний догляд, на годівлю йде від 5 до 15 хвилин.
Правило 3. Мавп слід годувати суворо за розкладом. Абсолютно неприпустимо кидатися на пошуки вмираючих від голоду тварин, намагаючись нагодувати хоча б тих, хто попався під руку.
Правмо 4. Годувати мавп потрібно в режимі особистого спілкування або по телефону. Електронна пошта не годиться (пам'ятайте: при обміні електронними посланнями черговий хід виявляється за менеджером). Документація — гарна добавка до раціону мавпи, але вона не може замінити основний процес годівлі.
Правило 5. Кожній мавпі повинен бути призначений час наступного годування — і обов'язково з указівкою рівня ініціативності. Домовленості можуть бути в будь-який момент переглянуті за обопільною згодою, але вони завжди повинні бути чіткими й однозначними. Якщо цього правила не дотримуватись, мавпа або вмре, або перебереться на спину керівника.
Головна порада менеджеру, який бажає організувати свій час, звучить так: "Добийтеся контролю над складом і витратою свого часового ресурсу".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передача ініціативи“ на сторінці 1. Приємного читання.
