Невміння зосередитися — фактор, тісно зв'язаний зі стресом. Як правило сучасна людина щодня зіштовхується з необхідністю виконувати велику кількість різнорідних завдань в один відрізок часу й у швидкому темпі. Таке розривання на частині день у день приводить зрештою до виснаження, головним чином психічному. В такому випадку концентраційні вправи просто незамінні.
3. Луторегуляція подиху
За допомогою глибокого й спокійного ауторегульованого подиху можна попередити перепади настрою.
При сміху, зітханні, кашлі, розмові, співі або декламації відбуваються певні зміни ритму дихання в порівнянні з так називаним нормальним автоматичним подихом. Із цього треба, що спосіб і ритм подиху можна цілеспрямовано регулювати за допомогою свідомого вповільнення й поглиблення.
Збільшення тривалості видиху сприяє заспокоєнню й повній релаксації.
Подих спокійної й урівноваженої людини істотно відрізняється від подиху людини в стані стресу.
Таким чином, за ритмом подиху можна визначити психічний стан людини.
Ритмічний подих заспокоює нерви й психіку; тривалість окремих фаз подиху не має значення — важливий ритм.
4. Самопрограмування на витривалість до стресу.
Самопрограмування, один з основних методів саморегуляції, при якому людина сам задає своєму організму програму дій. При самопрограмуванні практично відсутнє опір, легко скорегувати формулу, якщо вона викликає дискомфорт. Хто краще самої людини знає, що йому потрібно? Таким чином, зрозуміло що, навчиться легкому подоланню будь-якої стресової ситуації не тільки можливо але й необхідно.
Ауторегульований методичний підхід забезпечує гармонічну єдність взаємозалежних способів боротьби з негативними наслідками стресу.
Організація праці фахівців різних професійних груп, пов'язаних з інтенсивним і нерідко напруженим міжособистісним спілкуванням, стає в останні роки об'єктом усе більш активної уваги психології й медицини. Це повною мірою стосується менеджерів, правоохоронців, працівників сфери послуг, медичних працівників, педагогів, психологів. Особливе місце в питанні ефективної організації праці таких фахівців займає проблема професійного стресу, або синдрому "вигоряння". Його розглядають як багатомірний феномен, що виражається в психічних і фізіологічних реакціях на широке коло ситуацій у трудовій діяльності людини, при цьому негативні наслідки професійного стресу розглядають у декількох площинах: вплив на результати праці, психічне й фізичне здоров'я самих працівників. Порівняння особливостей формування й протікання "вигоряння" у різних видах професійної діяльності (коли об'єктом праці є люди, матеріальні об'єкти або інформаційні потоки; комбінація перших двох) показує, що у фахівців - що працюють із людьми, професійний стрес відзначається найбільше часто.
Наведемо характеристики комунікативних професій, що істотно впливають на розвиток стресу:
• обмеження можливості використання наявного особистісного потенціалу;
• монотонність роботи;
• високий ступінь невизначеності в оцінці виконуваної роботи;
• незадоволеність соціальним статусом.
І тільки після цього в якості стресогенних факторів розглядають низький рівень оплати й незадовільні умови праці, вважаючи їх важливими, але не провідними, як це часто здається, джерелами професійного стресу працівників.
У фокусі проблеми професійного стресу перебуває відповідність (невідповідність) потенційних можливостей професіонала й соціальних умов його діяльності. Тому ця проблема розглядається в комплексі "фахівець комунікативної професії — його соціальне оточення". Дуже важливий аспект емоційної заразливості синдрому "вигоряння", що також підкреслює його соціальну природу.
Як основні характеристики синдрому "вигоряння" відзначаються:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні підходи і стратегія боротьби зі стресом“ на сторінці 5. Приємного читання.
