Стійкість — це сукупність певних особистісних рис, а саме, відповідальності, прагнення до подолання труднощів і внутрішнього контролю, які сприяють високому опору до стресу. Стійкість зм'якшує ефекти стресу, змінюючи його оцінку. Стійкі люди частіше оцінюють потенційно стресові події як менш загрозливі й менш небажані.
Оптимізм — як загальна тенденція до очікування вдалих наслідків, учені виявили кореляцію між оптимізмом і гарним фізичним здоров'ям. У ході наступних досліджень вони знайшли, що оптимісти й песимісти по-різному справляються зі стресом. У стресовій ситуації оптимісти більшою мірою орієнтовані на дії й аналіз проблеми. Вони з більшим бажанням, ніж песимісти, шукають соціальної підтримки й у своїх оцінках стресової ситуації більше схильні підкреслювати позитивні аспекти. Песимістам же більш властиво концентруватися на негативних аспектах стресу. Відповідно до цього, оптимізм сприяє більш адаптивним способам боротьби зі стресом, а песимізм веде до пасивних стратегій подолання стресу й безтурботності стосовно свого здоров'я.
Зважаючи на те, що у відповідь на стрес завжди відбувається фізіологічна реакція, розумно припустити, що фізіологічні особливості будуть впливати на стійкість до стресу. Міркуючи таким чином, можна прийти до висновку, що на людей з відносно менш збудливою ВНС стрес впливає слабкіше, ніж на тих, чия ВНС має високу реактивність.
Види професійного стресу:
• емоційний стрес виникає при реальній або передбачуваній небезпеці (почуття провини за невиконану роботу, відносини з колегами й ін.). Нерідко руйнуються глибинні установки й цінності працівника, пов'язані з його професією;
• інформаційний стрес виникає в умовах жорсткого ліміту часу й збільшується в умовах високої відповідальності завдання. Часто інформаційний стрес супроводжується невизначеністю ситуації (або недостовірною інформацією про ситуації) і швидкою зміною інформаційних параметрів;
• комунікативний стрес пов'язаний з реальними проблемами ділового спілкування. Він проявляється в підвищеній конфліктності, нездатності контролювати себе, невмінні тактовно відмовити в чому-небудь, незнанні засобів захисту від маніпулятивного впливу тощо;
• професійний стрес досягнення. Головна проблема тут — невідповідність рівня очікувань реальним можливостям людини;
• страх помилки пов'язаний із двома моментами:
– 1) занадто сильна внутрішня установка тільки на успіх;
– 2) заборони або каральні санкції у випадку помилки. Страх помилки часто "блокує" творчі здібності людини. Людина поступово починає відмовлятися від усього нового й ризикованого. У підсумку поступово людина починає взагалі "боятися жити";
• професійний стрес конкуренції. Часто в навколишньому (в т.ч. у колегах) людина бачить своїх "конкурентів". "Людина, що віддає себе конкурентній гонці", починає жити "не своїм життям": вона вибирає роботу не по схильності, а відповідно до престижу, її оточують тільки "потрібні" люди, а на друзів не вистачає ні часу, ні сил, поруч із нею часто перебуває топ-модель, зовнішність якої відповідає європейським стандартам, а не улюблена жінка...". Проблема таких людей у тому, що вони мають тільки одну мету — кар'єру, успіх у конкуренції. "Пастка конкуренції" виражається в тому, що багато хто не віддає собі звіту, заради чого взагалі ця конкуренція, що їх чекає там, на "вершині" (часто це розчарування, заздрість і самітність);
• професійний стрес успіху. Як не дивно, інтенсивний стрес працівник може отримати й тоді, коли досягає великого успіху. Нерідко після великого досягнення наступає страта змісту того, що здійснилося;
• проблема заробляння грошей. Помічено, що дуже часто великий виграш або несподівана спадщина приносять не радість, а ще більші проблеми. Формула "Все зло від великих грошей" дійсно спрацьовує, якщо вони приходять зненацька й, головне, незаслужено. Люди, що звикли до великих грошей, поступово звикають і до того, що "усе продається й купується", але це основа особистісної деградації. Проблеми для багатьох починаються тоді, коли виявляється, що не все можна купити за гроші (наприклад, не можна купити любов, якщо це дійсно любов). І тоді багата людина, побоюючись невдач із такими "покупками", сама прагне відгородити себе від дійсних почуттів і справжніх людських відносин, що збільшує його особистісну деградацію.
Купер і Маршалл досліджували джерела стресу офісних працівників ("білих комірців") і виявили джерела професійного стресу. Наведемо основні фактори, які можуть викликати професійний стрес:
• 1. Фактори професійного стресу, пов'язані із трудовою діяльністю:
• 1.1. перевантаження або недовантаження роботою. Перевантаження роботою ставить людини перед проблемою, чи може він упоратися із завданням. У цьому випадку звичайно виникає занепокоєння, фрустрація (почуття катастрофи), а також почуття безнадійності й матеріальних втрат. Однак недовантаження може викликати точно такі ж почуття. Працівник, що не одержує роботи, що відповідає його можливостям, звичайно почуває фрустрацію, занепокоєння щодо своєї цінності й положення в соціальній структурі організації й відчуває себе явно ненагородженим.
• 1.2. погані фізичні умови праці, наприклад, відхилення в температурі приміщення, погане висвітлення або надмірний шум;
• 1.3. дефіцит часу (коли увесь час чогось не встигаєш зробити);
• 1.4. необхідність самостійного ухвалення рішення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офісний менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні підходи і стратегія боротьби зі стресом“ на сторінці 2. Приємного читання.
