Розділ «Тема 10. Стилі керування за визначенням компанії нау/мсвек»

Лідер - "партнер" обов'язково висловлює визнання й подяку співробітникам за їхні трудові здобутки. Це дуже важливо для співробітників, оскільки найчастіше вони довідуються, про те, що думає про їхню роботу керівник, тільки на щорічній атестації або коли вони не справляються зі своєю роботою - в цьому випадку, звичайно, вони одержують негативну оцінку. Тому позитивний відгук начальника набуває особливої мотиваційної цінності.

Нарешті, лідери - "партнери", як правило, уміють створити в підлеглих почуття причетності. Вони запрошують безпосередніх підлеглих до бару або ресторану поговорити щиро, приносять на роботу торт, щоб відсвяткувати чийсь успіх за чашкою чаю. Словом, це дійсні творці особистих зв'язків.

Партнерський стиль керівництва хороший в усіх випадках, але особливо - коли важливо підтримати мир і злагоду, підняти моральний дух у колективі, налагодити спілкування або відновити підірвану довіру.

Незважаючи на всі його переваги, ми не радимо цілком покладатися на партнерський стиль. Його слабке місце - упор на заохочення. Може статися так, що ніхто не стане переробляти погану роботу, а в когось навіть складеться враження, що в компанії цілком терпимо ставляться до посередності. Оскільки керівники - "партнери" рідко радять, як зробити щось краще, працівникам доводиться до всього додумуватися самим. І коли людям потрібно чітко сказати, як вийти зі складної ситуації, керівник фактично кидає їх напризволяще. Більше того, якщо довіритися такому керівникові до кінця, то справа може скінчитися провалом. Напевно, саме тому партнерський стиль часто застосовується в поєднанні з авторитетним. Авторитетні лідери формулюють завдання й пояснюють, як їх виконувати. Але тільки коли вони візьмуть у союзники начальників- "партнерів" з їхньою чуйністю й турботою про кожного співробітника, то поставленої мети точно буде досягнуто.

10.5. Демократичний стиль

10.6. Зразковий стиль

Застосовувати зразковий стиль потрібно дуже вибірково. Цей висновок здається несподіваним, адже відмітні ознаки зразкового стилю гідні поваги: лідер задає найвищі стандарти роботи й на власному прикладі доводить, що їх можна дотримувати. Майже з маніакальною завзятістю він прагне робити усе швидше й краще й вимагає того самого від підлеглих, завжди знаходить відстаючих і, якщо вони не виправляються, замінює їх іншими співробітниками. Здавалося б, все це повинне привести до вражаючих результатів.

Але на ділі такий керівник лише руйнує моральний клімат у компанії.

Часто через його високі вимоги в працівників опускаються руки. Він вважає, що дає чіткі вказівки (хоча часто це зовсім не так), і упевнений, що всі самі знають, що і як робити, а якщо комусь потрібно щось пояснювати, то робить висновок, що цей співробітник професійно непридатний. У результаті замість того, щоб рухатися в заданому напрямі і якнайкраще робити свою справу, підлеглим доводиться відгадувати бажання начальника. Крім того, їм часто здається, що начальство просто не довіряє їм і не хоче, щоб вони проявляли ініціативу. У підсумку робота стає рутинною й смертельно нудною.

Що стосується оцінювання роботи підлеглих, те "зразковий" лідер або ніяк її не оцінює, або лає своїх співробітників, якщо йому здається, що вони не справляються із завданням. Коли такий керівник раптом іде з компанії, співробітники, що звикли діяти за певними правилам, почувають себе кинутими й безпомічними. Нарешті, у підлеглих такого начальника немає відчуття причетності до спільної справи - їм ніхто не пояснює, як їхня робота позначається на загальних результатах.

Зазначене не означає, що зразковий стиль завжди веде в безвихідь. Навпаки, цей підхід цілком доречний у ситуаціях, коли всі співробітники добре мотивовані, володіють високою кваліфікацією й не мають сильної потреби в керівництві. Зокрема, цей стиль підійшов би лідерам, що очолюють кваліфікованих і мотивованих професіоналів - учених, лікарів або юристів. З талановитою командою вони легко досягнуть свого - завершать роботу якісно у визначений термін або навіть раніше.

Однак, як і в усіх інших випадках, не слід застосовувати тільки цей стиль.

10.7. Наставницький стиль