Розділ «8.4. Класифікація стилів управління залежно від інтересів і мети керівника»

o орієнтується на думку вищестоящих посадових осіб;

o важливим вважає не результати роботи, а те, як оцінить її вище керівництво, працює не на досягнення мети, а до чергової перевірки;

o перестраховується, намагається бути під опікою, адже начальству завжди відніше, бо воно все знає;

o застосовує заходи, що створюють видимість його активної діяльності, часто суто показові;

o має сліпу віру в доцільність наявних організаційних структур;

o створює опір змінам, оскільки боїться втратити свій статус в управлінський ієрархії, або додаткової відповідальності та необхідності опановувати нові знання та навички роботи. Бюрократичний стиль управління характеризується бездушністю, йому притаманне вузьке відомче мислення, свідоме обмеження своєї компетенції. Бюрократа не обходить усе, що виходить за межі офіційно встановлених функціональних обов'язків.

Диктат, адміністративна сваволя в економіці, казенна байдужість до прав та потреб людей, зневажливе ставлення до громадської думки та соціального досвіду трудящих є найнебезпечнішими формами прояву бюрократизму.

Бюрократи є основними супротивниками широкої гласності. Бюрократизм пригнічує самостійність та ініціативу, ставить перешкоди на шляху нового. Впливовість бюрократів грунтується на канцелярських секретах та застиглій організаційній структурі.

Бюрократична машина проста за устроєм. Її функціонування забезпечується двома важелями. Перша підойма - це галас, обіцянки, різні організаційно-технічні заходи, що набувають форми компанійщини. Це головна зброя бюрократизму. Друга підойма - це тяганина, зволікання у вирішенні проблем, формалізм, консерватизм. Тобто це гальмівний важіль, що підключається тихо, без розголосу. Ця підойма за своєю дієвістю є вирішальною.

Ще одним негативним стилем управління є діляцький (торгашеський, гендлярський) стиль. Його основою є вузький практицизм, прагматизм, за яких зовсім нехтується суспільно-політична та моральна сторони справи.

Діляцький стиль вдало маскується під діловий стиль, оскільки формально має з ним багато спільних рис, а саме: активність, підприємливість, вміння виходити зі скрутних ситуацій, здатність ризикувати, прагнення до спрощення властної складової управління (в частині порушення ієрархії, панібратства). Діляцький стиль націлений на реалізацію корисливих інтересів, які висуваються як інтереси підприємства або навіть суспільні інтереси. Йому притаманні демагогія, видимість піклування про інтереси підприємства, галузі, держави, бездушне ставлення до людей. Керівники діляцького стилю найчастіше уникають конфліктів; їх турбує своє особисте забезпечене і безпечне існування, економічні інтереси і кар'єрне зростання.

Існує класифікація стилів роботи керівника залежно від ставлення до справи й підпорядкованих йому людей.

Керівник, зосереджений на роботі (орієнтований на завдання), насамперед турбується про виконання завдання та розробку системи винагород для підвищення продуктивності праці.

Для керівника, зосередженого на людині, основною турботою є працівники. Керівник робить ставку на взаємодопомогу, максимальну участь працівників у прийнятті рішень, заохочення професійного зростання підлеглих тощо.

Проте буває, що стиль керівництва одночасно орієнтується й на роботу й на людину.

Стиль управління та його формування залежить насамперед від особистих якостей керівника, ступеня зрілості трудового колективу в цілому та окремих його членів зокрема особливостей ситуації.

Існують і інші класифікації стилів управління (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Чотири базових системи (стилі керівництва і лідерства) Лайкерта