Торгова марка як нематеріальний актив і спосіб диверсифікації інновацій

Товарна інноваційна політика

У результаті присвоєння приватної марки і суворого контролю за якістю товару, що поставляється, можна забезпечити незмінно високий рівень його споживчої цінності. Присвоєння товару марки сприяє зміцненню ринкової позиції роздрібного торговця. Для споживача продукції приватна марка приваблива своєю порівняно низькою ціною: посередник менше сплачує виробникові за його товар без марки. Виробники також мають користь від використання марки даного типу: додаткове виробництво приносить граничний дохід, накладні витрати на одержання якого вже відшкодовані за рахунок їхніх власних марок. Присвоєння приватних марок дозволяє супермаркетам виділяти свій товарний асортимент серед товарів конкуруючих супермаркетів.

Стратегія розширення товарної лінії (сімейства марки) передбачає випуск додаткових одиниць товару в тій же товарній категорії, під тією ж маркою, але з новими характеристиками. Як приклад, можна згадати політику компанії Danon, що скористалася цією стратегією і розширила товарну лінію йогуртів, включивши до неї знежирений "легкий" йогурт, десертні ароматизовані йогурти, а також "вершкові" версії, спеціально розроблені для дітей. Така марочна стратегія дозволяє підвищити заповнення виробничих потужностей, а також більш точно задовольняти споживчі переваги і запити. Однак при цьому може мати місце так званий ефект "пастки збільшення сімейства": стирається чіткість єдиного образу продукції внаслідок розширення асортименту, по суті, майже ідентичного. Таким чином, товари можуть не виправдати понесених на їх розробку, створення і впровадження витрат і стати свого роду "паразитами" на тих товарах цієї марки, що функціонували раніше.

Стратегія розширення меж використання марки (корпоративна марка) передбачає використання марочних назв, що вже успішно зарекомендували себе, для модифікованих товарів або товарів нової категорії. Як приклад, наведемо досвід компанії Procter & Gambel, що досягла разючого ефекту, застосувавши назву Fairy для прального порошку і рідкого засобу для миття посуду: уже визнана марка забезпечила новому товару миттєве пізнавання. Рекламний ефект і економія на відповідних витратах за такого підходу також очевидні. Компанія Sony просуває всі свої товари на ринок під єдиною маркою: висока якість автоматично мається на увазі і сприймається в кожному новому товарі. Однак і тут не обійтися без можливих слабких сторін: розширення меж використання марки слід проводити таким чином, щоб потенційний споживач міг оцінити асоціації з даною маркою. В іншому разі належного ефекту не буде. Важко уявити собі велосипед "від Pepsi" або жувальну гумку "від Sony". Може також відбутися "розчинення торгової марки" через її надмірно широке використання: споживач перестане пов'язувати марку з конкретним товаром.

У випадку використання стратегії мультимарок (багатомарочного підходу) створюються додаткові марки в тій самій товарній категорії. Приміром, Proctor & Gamble виготовляє близько десяти різних марок прального порошку. Даний підхід робить можливим проведення більш точного сегментування ринку. Товари диференціюються завдяки тому, що кожна марка пропонує інші властивості цільовим сегментам покупців. Знижується ризик провалу окремих марок і автоматичного перенесення "темної репутації" на інші марки. Однак за даного підходу суттєвими є витрати на рекламну кампанію і розкручування товару.

Використовується також стратегія нових марок: фірма освоює виробництво нової категорії товарів. Приміром, Toyota застосувала нову групову назву Lexus для своєї родини автомобілів бізнес- класу для того, щоб відокремити цю групу моделей від традиційно сформованого образу марки Toyota. Підхід робить можливою більш чітку диференціацію споживчих переваг, але пов'язаний зі значними рекламними витратами.

Загалом усі зазначені стратегії формування марок (без урахування їхніх дрібних відмітних рис) можна укрупнено об'єднати в такі групи:

• стратегії, що використовують різні марки;

• стратегія єдиної марки.

Говорячи про глобальну географічну розкладку переваг у даному питанні, слід згадати розглянуті групи маркетингових стратегій які об'єднані в західну і східну традиції (концепції марочних стратегій) відповідно. Справді, у практиці західних держав здебільшого використовуються багатомарочні підходи. Іншими словами, англо-американська історія створення торгових марок націлена на так звані "бренди, що стоять вільно": споживач найчастіше і не здогадується, що за маркою якогось товару, який він купує, стоїть компанія-лідер, що вже давно себе зарекомендувала і є загальновідомою. На противагу їй східна концепція в основному зовсім інша: назва загальновідомої компанії є "парасолькою" для товарів цієї ж компанії інших товарних груп і категорій. Яскравим прикладом необхідності застосування саме такої моделі є Японія. Історично склалося так, що для японських покупців після кризи 60-х років XX ст. у площині категорій "ціна- якість" превалювала значимість саме останньої, гарантувати яку могли великі компанії з вагомою часткою витрат на наукові розробки. З цієї причини і виникла своя, відмінна від західного підходу, система менеджменту торгових марок.

Аналіз загальних стратегічних підходів до створення марки не дозволяє дійти однозначного висновку про стовідсоткову гарантію успіху в тому чи іншому випадку. Розглянемо конкретні життєві приклади.

Найбільш значима перевага західної концепції марок – страхування від помилок і перенесення негативної репутації. У 1994 році компанія Unilever випустила на ринок пральний порошок Persii. У рекламі повідомлялося, що останній відпирає будь-які забруднення при температурі 40 С. Новинка почала користуватися дуже хорошим попитом. Компанія Procter & Gamble була стурбована успішним кроком основного конкурента. Однак незабаром з'ясувалося, що Unilever не провела фундаментальних досліджень хімічного складу згаданого порошку і не завершила їх. Тож з'ясувалося, що за певних умов прання порошком може буквально знищити синтетичні тканини. Компанія Procter & Gamble негайно "відгукнулася" на помилку конкурента, розгорнувши масштабну антикампанію. Громадськості було швидко доведено до відома про дану "помилку". У результаті Unilever довелося відкликати і ліквідувати вже вироблені партії Persii і відшкодувати завданий матеріальний збиток споживачам, що реально постраждали. Однак до скорочення обсягів реалізації інших брендів компанії даний провал не призвів. Таким чином, спрацювала система страхування, властива цій концепції марок. Але, якщо розглядати "зворотний бік медалі" при такому підході до формування торгової марки, то слід зазначити той факт, що витрати на просування, рекламну кампанію, упровадження, завоювання іміджу і міцних позитивних асоціацій у свідомості потенційного споживача будуть значно вищими, і позиціювання товару видається набагато більш проблематичним і тривалим у часі.

Створення імені солідного "корпоративного" бренда в нетривалому часовому інтервалі є заходом непростим. Історія визнаних у світі компаній вимірюється десятиліттями. Спроба швидкого "розкручування" бренда за японською системою може також призвести до провалу. Сьогодні на тлі загальних глобалізаційних процесів і взаємодії комунікацій відбувається взаємопроникнення типів стратегій, і говорити про їх "чистий" вигляд вже не доводиться. Чіткість меж стирається. Причому слід акцентувати увагу на тому, що поглинаючою є все-таки західна традиція, тоді як східна поступово здає свої позиції.

Залежно від способу використання імені можна окремо виділяти марку компанії-власника і франчайзингові' марку. Суб'єктів малого бізнесу, що є потенційними франчайзі, приваблює даний спосіб ведення діяльності з тієї простої причини, що він дозволяє, по суті, користуватися вже готовими здобутками, досягненнями, популярністю, авторитетом і створеним іміджем компанії – власника торгової марки. До того ж, від початку становлення франчайзі компанія-франчайзер надає всебічну підтримку, починаючи від тренінгу на міст аж до передачі навичок управлінського досвіду, надання сировини, фірмового устаткування на умовах оренди та ін.

Компанії – власники торгових марок (брендів), будучи франчайзерами, отримують чималі вигоди від такої діяльності:

• франчайзинг сприяє поширенню ідеї бренда компанії – власника торгової марки, географічному її розширенню і зміцненню іміджу без будь-яких істотних вкладень коштів; компанія вкорінює свої позиції як ідейно, так і фізично на нових демографо-географічних сегментах;

• компанія-франчайзер одержує прямі прибутки у формі початкового внеску франчайзі (який може досягати десятків-сотень тисяч доларів) і періодичних роялті-відрахувань від одержуваних доходів підприємством-франчайзі, тобто створений раніше імідж починає давати віддачу в непрямій формі;

• одержання прибутків від надання права на використання торгової марки є більш спрощеною схемою, ніж створення власних дочірніх відділень із закономірною необхідністю утримання такої вертикально інтегрованої структури господарювання (маються на увазі як капітальні інвестиції, так і несення поточних витрат з оплати праці персоналу, підтримання життєдіяльності дочірніх структур тощо). До того ж потенційний франчайзі в будь-якому випадку краще орієнтується в ситуації на рівні локального ринку, що дозволяє більш органічно вписатися в його вимоги з максимально можливою віддачею. У цілому наявність і ступінь розгалуженості мережі франчайзі можна вважати також одним із критеріїв віднесення торгової марки до статусу бренда, оскільки саме за умови перебування компанії – власника марки на таких позиціях вона буде привабливою для суб'єктів малого бізнесу в плані використання її авторитету та іміджу.

Сьогодні франчайзингові одиниці, що діють на нашому ринку товарів і послуг, представляють в основному зарубіжні широковідомі бренди. Серед них, відповідно до класифікації типів франчайзингової діяльності, є суб'єкти виробничого франчайзингу, що діють на підставі наданого їм права на використання імені марки та її сировинних ресурсів з метою виробництва і реалізації продукції (приміром, Coca-Cola, Pepsi); товарного франчайзингу, що купують право на продаж продукції широковідомих компаній (в основному це діяльність із продажу автомобілів і бензину; численні

АЗС, приміром ТНК, Лукойл); ділового франчайзингу, або ж франчайзингу бізнес-формату, що означає одержання права на ведення певної діяльності, за якого франчайзі цілком включаються у виробничо-господарський цикл головної компанії (Кодак, широка мережа закусочних, фастфудів, наприклад, McDonalds тощо).

Також можна виділити такі типи марок, як марка – "перша ластівка" і марка конкурент. Для першого типу марки відповідно до даної класифікації спрацьовує принцип позиційності, який передбачає той факт, що, будучи виведеною на ринок першою, дана торгова марка має у своєму розпорядженні незаперечну перевагу в часі. Марки-конкуренти, що з'являються згодом, уже знаходяться на другорядних позиціях, оскільки основна увага споживача віддана марці, що з'явилася на ринку раніше. Ключовим фактором зміцнення своїх позицій для марки конкурента є досягнення належного рівня якості, здатного витримати боротьбу за прихильність до даної продукції на ринку, де вже закріплені позиції марки, що позиціювалася першою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарна інноваційна політика» автора Андреева Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Торгова марка як нематеріальний актив і спосіб диверсифікації інновацій“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація та особливості впровадження інновацій

  • Маркетингові дослідження інноваційного товару і ринку і його особливості

  • Організація системи збуту інноваційного продукту

  • Інноваційний маркетинг та маркетинг інновацій у сучасному вимірі

  • ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

  • Організаційне забезпечення інноваційного процесу

  • Відділи й комісії з нових товарів

  • Роль служби маркетингу при розробці інноваційного товару

  • ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

  • Планування продукції та етапи розробки інноваційного товару

  • Генерація ідей

  • Відбір ідей

  • Розробка маркетингової стратегії

  • Розробка товару

  • Ринкове тестування

  • Ринкове тестування товарів промислового призначення

  • Процес розробки нової інноваційної продукції (на прикладі автомобілебудівництва)

  • СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ГЕНЕРУВАННЯ ІДЕЙ ІННОВАЦІЙНИХ ТОВАРІВ

  • Методи прогностики

  • Логічні, еврестичні методи та метод інверсії

  • ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ У ТОВАРНІЙ ІННОВАЦІЙНІЙ ПОЛІТИЦІ

  • Типологія та особливості реалізації товарної інноваційної стратегії

  • – аналіз

  • Визначення стратегічних орієнтирів підприємства на підгрунті аналізу складових інноваційного потенціалу підприємства

  • ОЦІНЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ ПЕРСПЕКТИВ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

  • Оцінка ринкового потенціалу

  • Оцінка інноваційного потенціалу підприємства-інноватора

  • ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВАРТІСНИЙ АНАЛІЗ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ТОВАРУ

  • Основні етапи та особливості проведення ФВА

  • Процедура проведення ФВА (на прикладі розробки виробу "Кабельні введення" )

  • ДИЗАЙН ТОВАРУ ТА УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЩАЛОМ ТОРГОВОЇ МАРКИ В КОНТЕКСТІ МАРКЕТИНГУ ІННОВАЦІЙ

  • Торгова марка як нематеріальний актив і спосіб диверсифікації інновацій
  • Оцінювання параметрів конкурентоспроможності торгової марки як елемента її потенціалу

  • ПІСЛЯМОВА