Для успішного управління інноваційними процесами необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію.
В економічній літературі, з питань інноваційної діяльності приведені різні підходи до класифікації інновацій. Так, автори П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Е. Менделі [17], перш за все, виділяють технологічні інновації, які в свою чергу поділяються на продуктові та процесні інновації.
Продуктові інновації охоплюють упровадження нових чи вдосконалених продуктів.
Упровадження нових продуктів визначається як базисна продуктова інновація, якщо функціональні характеристики властивості, конструктивні чи використовані матеріали і компоненти, істотно відрізняють його від раніше випускаючих продуктів.
Поліпшуючі інновації застосовуються щодо існуючого продукту, якісні чи вартісні характеристики якого були помітно покращені за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів.
Автор В.Я. Кардаш [20, 21, 23] розрізняє інновації за рівнем оригінальності та неординарності. Так, радикальні інновації дають життя принципово новим виробам і технологіям, які сприяють появі нових споживачів і ринків. Поєднання вже відомих елементів у нових комбінаціях також може сприяти народженню новацій. Комбінаційні інновації можуть спрямовуватися на залучення нових груп споживачів або освоєння нових ринків. Збереження або посилення ринкових позицій підприємства досягається модифікаційними інноваціями, що передбачають поліпшення або доповнення існуючих продуктів.
Історичний досвід товарного виробництва свідчить про наступність його розвитку, оскільки інноваційні ідеї здебільшого є вдосконаленням уже відомих прототипів. За критерієм наступності розрізняють:
• інновації-відкриття, коли продукція або технологія не мають прототипів для порівняння;
• інновації-заміщення, використання яких веде до заміни існуючих прототипів досконалішими;
• інновації-відміни, що повністю змінюють сферу та використання продукту у зв'язку з появою в нього нових функцій;
• інновації-повернення, коли використовуються раніше відомі види продуктів або способи чи методи їх створення;
• ретро-відступи, коли відтворюються старі форми на сучасній основі.
На думку В. Г. Мединського та Л. Г. Шаршукової розрізняють такі види інновацій: [33]
• 1. 3а рівнем радикальності (новизни):
– базисні інновації, котрі реалізуються у великих винаходах і стають засадничими для формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки;
– інновації, що поліпшують техніку завдяки винаходам середнього та невеликого масштабу;
– псевдоінновації, скеровані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки та технологій.
• 2. За характером застосування:
– продуктивні інновації, орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарна інноваційна політика» автора Андреева Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація та особливості впровадження інновацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
