Аналіз світових тенденцій економічного розвитку і чинників, що його спричиняють, переконливо доводить, що на чільне місце вийшли інновації, і їх роль неухильно зростає. Для економіки України, яка все ще зберігає досить високий потенціал інноваційного розвитку, загострюються проблеми управління його реалізацією на ринкових засадах. Перехід вітчизняних підприємств до інноваційного розвитку тісно пов'язаний з проблемами пошуку та аналізу наявних ринкових можливостей з метою вибору оптимальних шляхів їх реалізації на основі творчого використання новітніх наукових досліджень, вітчизняного та зарубіжного досвіду.
З цих позицій у посібнику висвітлено цілу низку методологічних і теоретико-методичних проблем застосування інструментарію маркетингу інновацій для управління інноваційним розвитком суб'єктів господарювання різних рівнів. Зокрема, досліджено теоретичні та методичні положення формування стратегічних пріоритетів товарної інноваційної політики підприємства. В навчальному посібнику розкрито підходи до управління товарною інноваційною політикою сучасних підприємств, при цьому особливу увагу приділено питанням управління портфелем замовлень підприємств та управління життєвим циклом інновацій.
Не залишилися без уваги і актуальні проблеми діагностики та управління потенціалом інноваційного розвитку, їх інформаційного забезпечення, питання раціоналізації управління торговою маркою як нематеріальним активом. Значну увагу приділено теоретичним і методичним аспектам формування і стимулювання попиту на інновації та їх просування на ринку, діагностики виробництва і споживання інноваційних товарів, що є особливо актуальним для України. Викладені у навчальному посібнику результати досліджень спрямовані на вдосконалення теоретико-методичних основ організаційно-економічного механізму управління товарною інноваційною політикою підприємств на ринкових засадах. Значна частина теоретичних розробок доведена до рівня методик і рекомендацій, застосування яких проілюстровано фактичними матеріалами практичної діяльності вітчизняних та міжнародних підприємств і установ.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ
Основні поняття та зміст інноваційної діяльності в контексті еволюції економічного розвитку
Світовий досвід показує, що основними факторами економічного зростання є інновації. В економічно розвинених країнах в останні роки до 85-90% приросту ВВП забезпечується наукоємною продукцією (для порівняння: частка інновацій у загальному обсязі промислового виробництва в Україні становить близько 7%).
За даними світової статистики, 90% світових видатків на інноваційну діяльність припадає на розвинені країни. Частка України у світовому обсязі наукоємної продукції становить 0,1 %, тоді як Польщі на порядок, а Німеччини на два порядки більше. У середньому за рік Україна продає не більше 10 ліцензій, а купує близько 50.
Аналіз даних, у яких наведені узагальнені показники економічного розвитку країн світу у 2011-2012 р.р., свідчить, що за рейтингом конкурентоспроможності економічного зростання Україна знаходиться на 84 місці, на першому – Швейцарія, на другому – Сінгапур, США – на 5-му; на 42-му – Польща, Росія – на 64-му.
Виходячи з викладеного, Україна, щоб не відстати назавжди від економічно розвинених країн і не перетворитися на їх сировинний придаток та джерело дешевої робочої сили, має коригувати стратегії економічного розвитку.
У цих умовах однією з основних складових тривалого виживання розвитку вітчизняних підприємств стає здатність запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просувати на ньому товари з новими споживчими якостями, що орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими, нетрадиційними способами, або ж товари, що призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб.
У загальному випадку виокремлюють два типи ринкових стратегій функціонування суб'єкта господарювання: стабілізаційні (збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку й т. ін.) і розвивальні (розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку й т. ін.). Однак, як показує практика, перші можуть принести тільки тимчасовий успіх, але не можуть забезпечити тривале виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії й визначеної мотивації бізнесу.
Загалом, розвиток суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому можуть бути забезпечені різними шляхами. Розглянемо основні з них.
Екстенсивний шлях передбачає розширення обсягів виробництва й збуту продукції. Відбувається в умовах ненасиченого ринку, відносної стабільності середовища господарювання, за відсутності гострої конкуренції. Пов'язаний зі зростаючими витратами ресурсів. Нині в більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав себе, оскільки наявні ринки вже насичені товарами.
Інтенсивний науково-технічний шлях полягає у використанні досягнень науки і техніки для вдосконалення конструкцій і технологій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з метою зниження собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в підсумку – зростання конкурентоспроможності. Перехід до даного шляху розвитку відбувається в міру насичення ринків, вичерпування дефіцитних ресурсів, зростання конкуренції товаровиробників.
Інноваційний науково-технічний шлях передбачає безперервне оновлення асортименту продукції й технологій її виробництва, вдосконалення системи управління виробництвом і збутом.
Порівняльна характеристика шляхів розвитку наведена нижче в табл. 1.1.
Загалом, інноваційним слід вважати розвиток, що спирається на безперервні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства в мінливих умовах зовнішнього середовища в межах обраної місії та прийнятої мотивації діяльності та який пов'язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту.
Таблиця 1.1.
Порівняльна характеристика шляхів розвитку підприємств
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарна інноваційна політика» автора Андреева Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 1. Приємного читання.
