Стратегічне управління фірмою

Стратегічне управління

Довгострокове планування знайшло досить широке застосування як інструмент управління перспективним розвитком фірми в умовах стійко зростаючої економіки. Але при підвищенні складності і невизначеності зовнішнього середовища цей інструмент звичайно починає давати збої, що в остаточному підсумку призвело до появи такого інструмента управління фірмою як стратегічне планування. Однак слід зазначити, що концепція довгострокового планування привнесла певні позитивні результати в розвиток стратегічного планування. Так, керівники вищого рівня управління багатьох фірм, розробляючи та реалізуючи прогнози і довгострокові плани, переймалися ідеєю необхідності чітко бачити перспективу розвитку своїх фірм, здобували певний досвід у вирішенні найважливіших проблем розвитку фірм і пов'язуванні поточної діяльності з більш масштабними завданнями.

Екстраполяція - поширення встановлених у минулому тенденцій на майбутній період

3. Управління на основі передбачення змін (стратегічне планування). Період 60-70-х рр. XX ст. у розвитку американського внутрішньофірмового управління часто називають епохою стратегічного планування [7, 98], що характеризується переходом від моделі "закритої організації" до моделі "відкритої організації". З 70-х рр. цей термін став звичним і в інших західних країнах. Головна відмінність між стратегічним і довгостроковим плануванням полягає в різному розумінні керівництвом компаній ролі факторів зовнішнього середовища. Основу системи стратегічного планування складав аналіз внутрішніх можливостей фірми і зовнішніх конкурентних сил і споживачів, інших факторів, що побічно впливають на стратегію фірми (політичних, міжнародних, культурних, соціальних, економічних, технологічних тощо) та пошук шляхів найкращого використання внутрішніх можливостей з урахуванням зовнішніх обмежень.

Інтегральна особливість стратегічного планування полягала в тому, що внутрішньофірмове управління було переключено з внутрішніх (виробничо-технологічних) проблем на маркетинг і на розробку стратегії, що відповідає стану і тенденціям розвитку зовнішнього середовища і можливостям фірми.

Концепція сегментації, тобто виділення СБО, вплинула на формування системи стратегічного планування. СБО повинні були стати центральною ланкою і планування, і реалізації довгострокових стратегічних програм на відповідних ринках. Зазначені програми формувалися в ході багатокрокової процедури межрівневих погоджень. При цьому всередині корпорації ще довго зберігалося становище, що створилося в епоху довгострокового екстраполятивного планування. Проте формалізацію планового процесу і виділення в ньому таких обов'язкових елементів, як вибір місії для кожної СБО, аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища та вибір стратегії на основі аналізу стратегічних альтернатив слід вважати великим досягненням західної управлінської думки. Таким чином, стратегічне планування привнесло значні зміни в процеси управління фірмами.

До основного недоліку стратегічного планування відносять те, що в майбутнє, за аналогією з довгостроковим плануванням, переносилися істотні параметри фірми, що вже були задані її минулим. Тобто реалізувався принцип довгострокового планування: "йти в майбутнє від минулого". Принцип стратегічного планування - "йти від майбутнього до сьогодення". У 70-х pp. XX ст. у ряді західних країн створилася ситуація, що ознаменувалася переходом від стратегічного планування до стратегічного менеджменту. До факторів, що визначали такий розвиток, звичайно відносять [б, 7, 20, 78, 98]: істотне зростання динаміки і складності зовнішнього ринкового середовища фірм; усвідомлення реальної недостатньої ефективності стратегічного планування; нові підходи до розуміння і розробки стратегії, представлені в працях А. Чандлера, Г. Саймона, І. Ансоф-фа, Г. Мінцберга та ін.; поява нових методів вирішення стратегічних проблем, запропонованих консалтинговими фірмами.

Основна причина неефективності стратегічного планування добре ілюструється таким висловом: "... глибинні ідеї стратегічного планування потрапили в погано підготовлений ґрунт. Наслідком цього стало і нерозуміння в більшості фірм, які впровадили системи стратегічного планування, того, що ці системи стали найважливішою і невід'ємною частиною механізму управління, яка багато в чому визначає характер його функціонування" [83].

Стратегічне планування стало одним з проміжних етапів удосконалювання систем управління корпораціями, на зміну якому прийшло стратегічне управління (strategic management).

4. Управління на основі гнучких екстрених рішень (стратегічний менеджмент). Перехід від стратегічного планування до стратегічного управління датується 1973 p., коли в СТТТА (м. Нешвілл) пройшла Перша міжнародна конференція зі стратегічного менеджменту. Стратегічне планування дуже формальне і сильно залежить від позиції фірми на ринку, динаміки її розвитку і потенціалу, використовуваних технологій і вироблених продуктів, поведінки конкурентів, стану економіки та ін. Тому перераховані реалії найчастіше не дозволяють фірмі вирватися за рамки вже заданих обмежень (параметрів, зобов'язань, залежностей від зовнішнього середовища, тенденцій). А на практиці більшість бізнес-ситуацій, з якими стикається фірма, вимагають реалізації не заздалегідь спланованих, а нестандартних дій. Тому успішні стратегії - це завжди вдале стратегічне бачення менеджерів, тобто результат їхнього стратегічного мислення, але ніяк не стратегічне планування. Цю відмінність між стратегічним плануванням і стратегічним управлінням описано у роботі С.А. Попова [83]: "Коли компанії зрозуміли різницю між плануванням і стратегічним мисленням, вони змогли повернутися до того, чим насправді має бути процес створення стратегії: спочатку — вловити будь-яку "стратегічність", що менеджер одержує з усіх своїх джерел (включаючи знання й інтуїцію зі свого індивідуального досвіду і практики інших фахівців організації, точні дані різних маркетингових досліджень і т. д.); а потім синтезувати "піймані" стратегічні моменти в цілісне бачення головного напрямку, за яким повинен розвиватися бізнес".

Отже, стратегічне планування не може і не повинне підмінювати собою стратегічне мислення, стратегічне бачення й у цілому систему стратегічного управління. Стратегічне планування є складовою частиною процесу розробки стратегій і, відповідно, невід'ємним елементом стратегічного управління.

"Стратегічне управління - це таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і що дозволяють добиватися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей" [21].

Практика бізнесу показує, що успішну стратегію не можна скопіювати і єдиної стратегії для всіх фірм не існує. Тому ефективне управління неодмінно вимагає від менеджерів стратегічного мислення й уміння розробляти і реалізовувати стратегію. Можливу схему підходу до побудови стратегії подано на рис. 1.5.

Схема підходу до побудови стратегії

Стратегічне управління називають ринковим стратегічним управлінням (strategic market management). Включення в термін "стратегічне управління" слова "рийок" означає, що розробка стратегії повинна більшою мірою відштовхуватися від ринку і зовнішнього середовища, а не від внутрішньої орієнтації фірми. Тобто фірма повинна мати зовнішню орієнтацію (на споживачів, конкурентів та інші фактори зовнішнього середовища), реалізуючи маркетинговий, або ринковий підхід до управління. При цьому процес стратегічного управління має бути випереджальним, а не реактивним. Тому менеджерам треба намагатися впливати на події в зовнішньому середовищі і змінювати їх в інтересах фірми, а не просто реагувати на них.

Слід зазначити, що можливості стратегічного управління не безмежні, і цей тип управління, як і всі інші, не універсальний для будь-яких ситуацій і завдань.

Терміни "стратегічне управління" і "стратегічний менеджмент" використовуються надалі як синоніми.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стратегічне управління» автора Колодний А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стратегічне управління фірмою“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ФІРМОЮ: ВИЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ, МОДЕЛІ

  • Стратегія фірми: поняття, типи, особливості розробки

  • Ієрархічна структура стратегій

  • Поняття стратегічної бізнес-одиниці

  • Стратегічне управління фірмою
  • Сутність стратегічного управління

  • Модель стратегічного управління

  • Контрольні питання

  • Розділ 2. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ,ПРОГНОЗУВАННЯ І МОНІТОРИНГ СЕРЕДОВИЩА ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

  • Призначення, зміст і методичні особливості аналізу зовнішнього середовища

  • Аналіз макросередовища

  • PEST-аналіз

  • Аналіз мікросередовища

  • Аналіз конкурентів

  • Аналіз рушійних сил галузі

  • Аналіз поведінки фірм-конкурентів

  • Оцінка привабливості і перспектив розвитку галузі

  • Аналіз споживачів

  • Методи оцінки впливу факторів зовнішнього середовища на фірму

  • Система відстеження стану зовнішнього середовища

  • Контрольні питання

  • Конкретна ситуація: "Народний комп'ютер "Амата"

  • Розділ 3. АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ФІРМИ

  • SNW-підхід до аналізу сильних і слабких сторін фірми

  • Аналіз конкурентоспроможності цін і витрат фірми

  • Визначення конкурентної позиції фірми

  • Оцінка конкурентоспроможності фірми на основі методу бенчмаркінгу

  • Діагностика проблем фірми

  • Контрольні питання

  • Розділ 4. МІНІ-СТРАТЕГІЯ ФІРМИ: БАЧЕННЯ, МІСІЯ, ЦІЛІ, СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

  • Місія фірми

  • Цілі фірми

  • Стратегічні цільові пріоритети фірми

  • Розділ 5. АНАЛІЗ ПОРТФЕЛЯ БІЗНЕСІВ ФІРМИ (ПОРТФЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

  • Матриця "темпи зростання ринку -частка на ринку" (модель ВСЄ)

  • Модель Shell/DPM

  • Модель ADL/LC

  • Модель стратегічного аналізу (база даних PIMS)

  • Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ФІРМИ

  • Основні елементи, що формують корпоративну стратегію

  • Розробка стратегії корпорації

  • Ділова стратегія фірми

  • Стратегія диференціації

  • Функціональна стратегія

  • Виробнича стратегія

  • Стратегія управління персоналом

  • Фінансова стратегія

  • Операційна стратегія

  • Питання для обговорення

  • Розділ 7. РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

  • Система планів розвитку організації

  • Зв'язок стратегічних ресурсів зі стратегією

  • Створення організаційної структури, що сприяє успішній реалізації стратегії

  • Характеристика організаційних структур управління

  • Сучасні способи побудови організацій

  • Проведення стратегічних змін

  • Важливі управлінські складові, що впливають на процес здійснення стратегії

  • Пошук кращих методів здійснення стратегії

  • Розробка систем мотивацій винагороди, пов'язаних з реалізацією стратегії

  • Питання для обговорення

  • Розділ 8. ЛІДЕРСТВО (КЕРІВНИЦТВО) - НАЙВАЖЛИВІША УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

  • Створення організаційної культури, що сприяє успішній реалізації стратегії

  • Формування управлінської команди

  • Контрольні питання

  • Конкретна ситуація: "Зберегти те, що є"

  • ЗАКІНЧЕННЯ

  • СЛОВНИК

  • ЛІТЕРАТУРА