Формування системного механізму державного управління територіями

Економіка розвитку

Без стійких зв'язків із центром держава розпадається на автономії, втрачає свою єдність. Економічні зв'язки центру і територій на принципах єдиного економічного простору є найважливішою умовою цілісності країни. Центр формує певну соціально-економічну сферу, у рамках якої території, що мають визначену законом самостійність, вирішують свої внутрішні завдання, делегують центру функцію формування і зміцнення єдиної грошової системи на чолі з єдиним емісійним банком - Центральним банком держави. Вони відмовляються від встановлення будь-яких митних бар'єрів і покладають на центр завдання встановлення і збереження єдиної митної території країни. Центр бере на себе відповідальність за вільний, не обмежений ніякими кордонами і рамками, рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили, зрозуміло, на теренах держави.

Важливий економічний зв'язок між центром і територіями реалізується на лінії встановлення центром єдиної податкової системи з багаторівневою ієрархічною структурою. Введення місцевих податків надає можливість місцевим органам влади отримати економічні важелі поліпшення соціально-економічної ситуації на їх території. Такий принцип формування бюджету є важливою умовою єдності країни і надання широких прав територіям.

Територія як частина держави бере участь в народногосподарському розподілі праці та постачає продукцію галузей спеціалізації для народногосподарських потреб. Виконуючи це завдання, територія, у свою чергу, може розраховувати на гарантоване постачання продукції і сировини, необхідних для її життєдіяльності.

Між центром і територією мають бути тісні зв'язки щодо розв'язання проблем екології. Багато з цих проблем, епіцентр яких знаходиться на певних територіях, мають глобальний характер, а тому не піддаються вирішенню лише силами цих територій. Зв'язки між територіями і центром у вирішенні екологічних, а також соціально-демографічних проблем у ринкових трансформуваннях посилюватимуться і в майбутньому.

Основні умови, яких слід тут дотримуватись, полягають в такому:

не допускати руйнування вже створених галузей спеціалізації в економічно розвинутих територіях, забезпечуючи при необхідності їх повне і всебічне перепрофілювання;

не змінювати номенклатуру товарів, що виробляються галузями спеціалізації, без узгодження з центром;

активно створювати виробництва, зорієнтовані на розв'язання суто місцевих завдань, переважно в економічно відсталих районах, вільних від спеціалізації;

досягати приблизно однакової забезпеченості об'єктами соціальної інфраструктури різних областей за рахунок підвищення самостійності у формуванні територіальних ресурсів.

Світовий досвід свідчить, що близько 60% усіх прибутків залишається в бюджеті територій. Це пов'язано з найважливішим принципом ринкової економіки - будь-яка, навіть найнижча, ланка економічної і територіальної структури країни самостійно заробляє і витрачає кошти. Однак очевидно, що ці ланки мають внаслідок об'єктивних причин різні стартові можливості щодо реалізації даного принципу. Тому одне з основних завдань владних структур різного рангу в перехідний до ринкових відносин період якраз і полягає в забезпеченні умовно однакових стартових можливостей. Засобами при цьому виступають інвестиції, субсидії, дотації, податкові пільги, що знаходяться в компетенції місцевої представницької влади.

Проблема вирівнювання - це проблема розподілу і перерозподілу бюджетних ресурсів. Процеси розподілу і перерозподілу властиві не тільки командно-адміністративній, але й ринковій економіці. Наприклад, федеральний бюджет Канади поділяється на дві частини, перша частина йде на загальнодержавні потреби і міжрегіональні програми, друга розподіляється між регіонами лише за одним критерієм. Таким є розмір потенційно можливого національного прибутку на душу населення. На основі даного показника вирішується проблема економічного вирівнювання районів.

Слід підкреслити, що прагнення до вирівнювання є потужним чинником, який визначає єдність держави. Річ у тому, що відцентрові тенденції посилюються, коли штучно культивується превалювання одних територій і He-обґрунтовано вилучається прибуток, зароблений іншими. Принцип нерівності, що насаджується таким чином, зумовлює відхід тих територій, які вважають себе обділеними або мають за експертною оцінкою можливість (внаслідок акумуляції у себе ресурсів, що раніше віддавались центру) забезпечити більш динамічний розвиток і високий рівень життя.

Неможливість абсолютної рівності економічного розвитку територій пояснюється відповідними обставинами.

По-перше, немає абсолютно однакових районів за потенціалом природних (у тому числі, й за наявністю корисних копалин), людських та інших ресурсів. Урахування відмінності цих потенціалів - об'єктивна вимога при виробленні стратегії економічного розвитку. Принцип економії суспільної праці обумовлює пріоритетний економічний розвиток тих територій, які мають для цього у своєму розпорядженні більш сприятливі об'єктивні умови.

По-друге, соціально-економічна диференціація районів певною мірою пов'язана з перевагами транспортного положення, наявністю природних ресурсів, але нівелюється за допомогою системи оцінок відповідних ресурсів. Однак урахування трудомісткості і дефіцитності ресурсів хоч і вирівнює умови господарювання на відповідній території, але не може й не має забезпечувати повної рівності. Не може тому, що в умовах ринкової економіки лише невелика частина цінового механізму перебуває в руках реальних органів влади. Не повинне тому, що існує небезпека втрати стимулів прискорення економічного розвитку в тих територіях, де воно об'єктивно потребує менших витрат суспільної праці.

Поняття "центр" зрозуміле для всіх, а от "територія" - не зовсім, адже сьогодні ми звикли до таких понять, як "область", "місто" (державного, обласного і районного підпорядкування), "селище" і "село". Натомість всі розвинені в економічному відношенні держави мають дещо інший поділ, який відповідає меті ринкової економіки. Так, у США - штати, в Німеччині - землі і т.ін. Розвиток ринкові економіки в Україні змусить Верховну Раду, Уряд і Президента перейти до визначення територій України з наданням їм відповідних прав. Поділ України на території - прерогатива законодавчих органів України, але умовно можна визначити такі території: Західну, Центральну, Північну, Східну, Південну і республіку Крим.

Економіка територій - це система суспільних відносин, що складають систему управління у межах територіального поділу держави і являють собою сукупність взаємозв'язаних ланок та зв'язків, які забезпечують її стійкість на макро- і мікрорівні та цілісність. Економіка територій потребує визначення в широкому та вузькому аспектах. У широкому значенні це система не тільки виробничих відносин, а й форм і методів організації виробництва та комплексного управління територією. У вузькому значенні - це не що інше, як комплекс галузей з виробництва товарів і надання послуг на відповідних територіях (у містах, селищах, селах). Запровадження ринкових відносин на відповідних територіях, як і взагалі у державі, відбувається в умовах боротьби старого й нового, у їх поєднанні і суперечностях. Основою суперечностей є потяг до старого, відпрацьованого роками розвитку галузей, виробництв, технологій тощо. Ринкова економіка натомість потребує найширшого використання і швидкого впровадження знань і досвіду через нові виробництва зі створення конкурентоспроможної продукції і надання послуг. Вона базується на впровадженні методів управління, розробці принципово інших техніки і технологій, які не поступаються зарубіжним аналогам. Такий концептуальний підхід до старих і нових структур і систем на рівні і територій, і держави прискорює відмирання або зменшення ролі старих відносин і дає змогу створювати нові відносини, нові виробництва, нові сфери економічної діяльності та системи управління.

Ринкова економіка як система охоплює виробничі, фінансові, кредитні та суспільні відносини, які виникають і розвиваються на всій території держави. У процесі розвитку трансформаційних процесів в економіці держави розпочинається процес економічного вирівнювання територій.

Економічна політика територій базується на економічному вирівнюванні міст і районів на основі спеціалізації виробництва як промислової, так і сільськогосподарської продукції відповідно до потреб ринку та ринкових відносин. Тому для розвитку виробництва необхідні такі форми організації в підприємствах і сільському господарстві, які б відповідали змісту ринкових перетворень, а це потребує значної підтримки і вдосконалення тих форм організації, які сприяють розвитку виробництва та його прибутковості.

Для того щоб успішно розвивалась економіка, і передусім виробництво, необхідно постійно:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування системного механізму державного управління територіями“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія реформування промисловості і сільського господарства в період 1900-1917 pp.

  • Економічне зростання незалежної України -в ефективності виробництва, розвитку фінансів і банківської системи

  • Необхідність управління стабілізаційними процесами в економіці України

  • Глава 2. Методологічні аспекти впливу інфляційних процесів на розвиток економіки

  • Вплив на інфляційні процеси введення національної валюти

  • Формування системи управління інфляційними процесами

  • Глава 3.Формування економіки територій

  • Формування системного механізму державного управління територіями
  • Методологія становлення і розвитку територій

  • Розділ 2. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І АПК

  • Форми господарювання в АПК

  • Процеси реформування економічних відносин в аграрному секторі

  • Іпотечне кредитування - запорука успіху в реформуванні сільського господарства

  • Глава 2. Стратегія ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва

  • Визначення засад ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва

  • Ефективний аудит - гарантія безризикової діяльності підприємств

  • Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАТИКА

  • Прикладне програмне забезпечення.

  • Огляд операційних систем персональних комп'ютерів

  • Програмна оболонка Windows.

  • Сімейство операційних систем Microsoft Windows.

  • Операційна система Windows NT.

  • Операційна система Windows СЕ.

  • Глава 2. Локальні обчислювальні мережі

  • Класифікація комп'ютерних мереж

  • Мережні операційні системи і загальні принципи управління комп'ютерними мережами

  • Глава 3. Глобальні обчислювальні мережі. Internet

  • Історія розвитку мережі Internet

  • Організаційно-технологічні принципи побудови мережі Internet

  • Інформаційний сервіс мережі Internet

  • Можливості практичного використання мережі Internet

  • Основні напрямки розвитку Internet

  • Глава 4. Інформатика, інформаційні технології як передумови розвитку економіки

  • Інформаційне забезпечення управлінської діяльності

  • Інформаційно-технологічне забезпечення економічної діяльності

  • Перспективи впровадження інформаційних технологій в Україні

  • Глава 5. Інформаційне забезпечення управління та обліку

  • Перспективи розвитку інформаційного забезпечення документообігу

  • Форми організації фінансової роботи

  • Принципи організації і основні види обліку

  • Бюджетний облік

  • Розділ 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЗВІТНІСТЬ

  • Планування і звітність - основа визначення завдань діяльності користувача та контроль їх виконання у системі SAP

  • Глава 2. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - логічний етап розвитку економіки

  • Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку - вимога часу

  • Глава 3. Підвищення ефективності фінансової бухгалтерії в умовах роботи в системі SAP R/3

  • Відображення операцій фінансової бухгалтерії в Головній книзі . . ,

  • Введення спеціальних регістрів для забезпечення бухгалтерією чіткого аналізу і звітності

  • Операції з матеріальними і нематеріальними цінностями

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯАЬНОСТІ В УКРАЇНІ

  • Забезпечення розвитку економіки через стійку національну валюту і чітку монетарну політику

  • Стабільність національної валюти - основа поступального розвитку економіки

  • Основні напрями грошово-кредитних відносин

  • Поняття і суть кредиту

  • Стратегія і тактика розвитку банківської системи України

  • Кошторисне фінансування витрат на утримання банків

  • Удосконалення фінансового аналізу банківських операцій

  • Глава 2. Банківська звітність

  • Вимоги до складання звітності

  • Упорядкування форм фінансової та статистичної звітності

  • Економічний аналіз діяльності комерційного банку

  • Розділ 6. СКЛАДОВІ РОЗВИТКУ І ЕКОНОМІЧНОГО ПРОЦВІТАННЯ

  • Прогнозування - необхідна умова економічного зростання

  • Економічні стимулятори виробництва

  • Міжнародні фінансові інститути

  • Перспективи економічного розвитку України

  • Глава 2. Теоретичні і економічні основи інвестиційної діяльності

  • Переваги інвестиційного проектування

  • Фінансові аспекти активізації інвестиційного процесу в Україні

  • Лізинг основних засобів

  • Глава 3. Економіка підприємництва

  • Ефективність роботи підприємств у технічному прогресі

  • Через мале підприємництво до середнього, а від них - до благополуччя і процвітання

  • Фінанси підприємств

  • Необхідність удосконалення управління акціонерними товариствами

  • Економічний аналіз господарської діяльності підприємств

  • Контроль і аудит фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій

  • Глава 4. Валютне регулювання та вдосконалення валютних операцій

  • Виконання банками функцій агентів валютного контролю

  • Організація та перспективи валютного регулювання (з урахуванням світового досвіду і особливостей економічного розвитку України)

  • Післямова

  • Список літератури