Міжнародні фінансові інститути

Економіка розвитку

1) основний інструмент рефінансування - з його допомогою ЄЦБ надає кредитним інститутам значні суми грошових коштів.

Основний інструмент рефінансування функціонує шляхом проведення щотижневих кількісних тендерів (аукціонів) на термін по фіксованій процентній ставці.

По суті, єдиною вимогою, що висувається до кредитних інститутів, є наявність достатнього забезпечення, блокованого в уповноваженому депозитарії приблизно за 1 годину до надання грошових коштів позичальнику. У разі відсутності забезпечення до вищезгаданого терміну на кредитний інститут-порушник можуть бути накладені санкції у вигляді різного роду лімітів на участь в основних тендерах;

2) довгостроковий інструмент рефінансування - використовується для заміни спеціальних механізмів кредитування, що раніше використовувались у більшості країн ЕВС, насамперед переобліку векселів, які були скасовані з початку 1999 р. Основною рисою цих механізмів був їх кількісно обмежений характер, а також пільгова (набагато нижче ринкової) процентна ставка. Слід відзначити, що такого роду рефінансування історично користувалося досить великою популярністю у невеликих європейських банків, що потребують порівняно дешевих ресурсів для кредитування малого і середнього бізнесу.

Важливою особливістю основного і довгострокового інструментів рефінансування є децентралізований порядок проведення аукціонів, відповідно до якого всі практичні дії знаходяться в компетенції 11 національних центральних банків ЄСЦБ, а стратегічні рішення про обсяг ліквідності, що виставляється на аукціони, приймаються безпосередньо ЄЦБ залежно від поточних тенденцій грошово-кредитної політики.

Гранично чітко структурований і методологічно детально пророблений інструментарій грошово-кредитної політики ЄЦБ, може служити зразком для більшості країн, що розвиваються, і країн перехідного періоду.

Україна також є членом Міжнародного валютного фонду, входить у Світовий банк і Європейський банк та інші валютні і кредитні установи.

Крім уже діючих міжнародних фінансово-кредитних установ, з'являються й нові. Так, з'явився Міжнародний банк держав Чорноморського басейну.

На наш погляд, заснування названого банку і його діяльність у галузі торгівлі і розвитку з часом може перерости в економічний союз, оскільки нині жодна країна, навіть високорозвинена, не може однаково ефективно виробляти весь асортимент продукції. Як вихід, країни чи групи країн розробляють спеціалізацію виробництва окремих товарів, щоб виробляти їх на міжнародному рівні і реалізувати у широких масштабах, тобто не тільки у своїй країні, айв інших країнах як за валюту, так і в обмін на товари своєї спеціалізації.

У колі таких країн і формується єдиний простір, де кожна країна спеціалізується на виробництві тієї продукції, яку вона виробляє дешевше і краще. Вирішенням питань розрахунків, кредитів та допомоги у колі цих країн і займається Міжнародний банк, у нашому прикладі - банк країн Чорноморського басейну.

Україна може входити і в інші об'єднання, наприклад Європейське економічне співтовариство. Включення в зовнішню торгівлю, кредитні відносини, кооперування та співробітництво держав у галузі освоєння природних ресурсів, компенсаційні угоди, а також широке науково-технічне співробітництво неможливе без повноправного членства в економічному об'єднанні держав. Особливо воно необхідне для впровадження великих технічних проектів, будівництва і реконструкції підприємств та впровадження новітніх технологій.

Особливе місце серед міжнародних кредитних установ посідає Базельський комітет з банківського нагляду.

Комітет з банківського регулювання і практики контролю був заснований у 1975 р. керівниками центральних банків країн Європи. До нього входять вищі представники банківських наглядових органів 12 країн (Бельгії, Великобританії, Італії, Канади, Люксембурга, Нідерландів, США, Франції. ФРН, Швейцарії, Швеції і Японії). Засідання Комітету проводяться в Банку міжнародних розрахунків у Базелі, де постійно знаходиться секретаріат Комітету.

У липні 1988 р. Базельський комітет з банківського нагляду (далі - Комітет) прийняв документ "Міжнародне зближення методів вимірювання і стандартів капіталу". У ньому після тривалої підготовчої роботи і консультацій між органами банківського нагляду різних країн були сформульовані загальні принципи розрахунку мінімальних нормативів власного капіталу банків з урахуванням міри ризиковості портфеля їх активів. Документ отримав міжнародну популярність як Базельська угода і мав значний вплив на політику банків по управлінню ризиками і формуванню їх власного капіталу.

Викладені в Угоді принципи оцінки мінімального капіталу послужили моделлю для встановлення аналогічних стандартів національними законодавствами різних країн. При цьому визнавалося існування специфічних особливостей у національних методах бухгалтерського обліку і дозволялися відхилення від загальних рекомендованих правил розрахунку капітальної бази залежно від місцевих умов. У цей час принципи, зафіксовані в Угоді, використовуються більш ніж 100 країнами світу. Хоча запропоновані Комітетом стандарти капіталу призначалися насамперед для провідних міжнародних банків найбільш розвинених держав, вони були потім поширені на всі інші більш дрібні банки.

Одностайне визнання мінімальних стандартів капіталу було пов'язане з тим, що в останню чверть століття у світі істотно змінилися умови банківської діяльності. Посилилася конкуренція між кредитними установами, знизилася рентабельність традиційних банківських операцій, погіршилася якість активів і різко зросли ризики. Разом із тим власний капітал банків зазнав змін як в кількісному, так і в якісному плані, що погіршило їх здатність протидіяти фінансовим труднощам і призвело до підриву стабільності світової банківської системи.

Власний капітал банку служить, як відомо, одним із важливих і неодмінних компонентів систем оцінки фінансового становища банку. Він порівняно низький.

Низька питома вага власного капіталу в ресурсах комерційних банків пов'язана передусім з тим, що банки виконують у ринковій економіці роль фінансових посередників. Це дозволяє їм залучати великі суми вільних грошових капіталів і заощаджень і вкладати їх у різні види прибуткових активів.

Залучені ресурси, як правило, обходяться банкам відносно дешевше, ніж емісія власних цінних паперів або отримання кредитів на міжбанківському ринку. Крім того, розводнення капіталу внаслідок додаткового випуску акцій може привести до послаблення контролю засновників і інших акціонерів.

Роль капіталу банку як амортизатора фінансових шоків має короткостроковий і довгостроковий аспект. Одним із перших тривожних сигналів, що свідчать про погіршення фінансового стану банку, звичайно служить гостра нестача ліквідності. Ризик ліквідності органічно властивий банківській діяльності. Структура балансу комерційного банку така, що велика частина його зобов'язань високоліквідна і може бути вилучена на першу вимогу, тоді як значна частка активів (зокрема, кредитний портфель банку) малоліквідна і має більш тривалі терміни погашення, ніж пасиви, за рахунок яких вона фінансується.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародні фінансові інститути“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія реформування промисловості і сільського господарства в період 1900-1917 pp.

  • Економічне зростання незалежної України -в ефективності виробництва, розвитку фінансів і банківської системи

  • Необхідність управління стабілізаційними процесами в економіці України

  • Глава 2. Методологічні аспекти впливу інфляційних процесів на розвиток економіки

  • Вплив на інфляційні процеси введення національної валюти

  • Формування системи управління інфляційними процесами

  • Глава 3.Формування економіки територій

  • Формування системного механізму державного управління територіями

  • Методологія становлення і розвитку територій

  • Розділ 2. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І АПК

  • Форми господарювання в АПК

  • Процеси реформування економічних відносин в аграрному секторі

  • Іпотечне кредитування - запорука успіху в реформуванні сільського господарства

  • Глава 2. Стратегія ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва

  • Визначення засад ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва

  • Ефективний аудит - гарантія безризикової діяльності підприємств

  • Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАТИКА

  • Прикладне програмне забезпечення.

  • Огляд операційних систем персональних комп'ютерів

  • Програмна оболонка Windows.

  • Сімейство операційних систем Microsoft Windows.

  • Операційна система Windows NT.

  • Операційна система Windows СЕ.

  • Глава 2. Локальні обчислювальні мережі

  • Класифікація комп'ютерних мереж

  • Мережні операційні системи і загальні принципи управління комп'ютерними мережами

  • Глава 3. Глобальні обчислювальні мережі. Internet

  • Історія розвитку мережі Internet

  • Організаційно-технологічні принципи побудови мережі Internet

  • Інформаційний сервіс мережі Internet

  • Можливості практичного використання мережі Internet

  • Основні напрямки розвитку Internet

  • Глава 4. Інформатика, інформаційні технології як передумови розвитку економіки

  • Інформаційне забезпечення управлінської діяльності

  • Інформаційно-технологічне забезпечення економічної діяльності

  • Перспективи впровадження інформаційних технологій в Україні

  • Глава 5. Інформаційне забезпечення управління та обліку

  • Перспективи розвитку інформаційного забезпечення документообігу

  • Форми організації фінансової роботи

  • Принципи організації і основні види обліку

  • Бюджетний облік

  • Розділ 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ЗВІТНІСТЬ

  • Планування і звітність - основа визначення завдань діяльності користувача та контроль їх виконання у системі SAP

  • Глава 2. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - логічний етап розвитку економіки

  • Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку - вимога часу

  • Глава 3. Підвищення ефективності фінансової бухгалтерії в умовах роботи в системі SAP R/3

  • Відображення операцій фінансової бухгалтерії в Головній книзі . . ,

  • Введення спеціальних регістрів для забезпечення бухгалтерією чіткого аналізу і звітності

  • Операції з матеріальними і нематеріальними цінностями

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯАЬНОСТІ В УКРАЇНІ

  • Забезпечення розвитку економіки через стійку національну валюту і чітку монетарну політику

  • Стабільність національної валюти - основа поступального розвитку економіки

  • Основні напрями грошово-кредитних відносин

  • Поняття і суть кредиту

  • Стратегія і тактика розвитку банківської системи України

  • Кошторисне фінансування витрат на утримання банків

  • Удосконалення фінансового аналізу банківських операцій

  • Глава 2. Банківська звітність

  • Вимоги до складання звітності

  • Упорядкування форм фінансової та статистичної звітності

  • Економічний аналіз діяльності комерційного банку

  • Розділ 6. СКЛАДОВІ РОЗВИТКУ І ЕКОНОМІЧНОГО ПРОЦВІТАННЯ

  • Прогнозування - необхідна умова економічного зростання

  • Економічні стимулятори виробництва

  • Міжнародні фінансові інститути
  • Перспективи економічного розвитку України

  • Глава 2. Теоретичні і економічні основи інвестиційної діяльності

  • Переваги інвестиційного проектування

  • Фінансові аспекти активізації інвестиційного процесу в Україні

  • Лізинг основних засобів

  • Глава 3. Економіка підприємництва

  • Ефективність роботи підприємств у технічному прогресі

  • Через мале підприємництво до середнього, а від них - до благополуччя і процвітання

  • Фінанси підприємств

  • Необхідність удосконалення управління акціонерними товариствами

  • Економічний аналіз господарської діяльності підприємств

  • Контроль і аудит фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій

  • Глава 4. Валютне регулювання та вдосконалення валютних операцій

  • Виконання банками функцій агентів валютного контролю

  • Організація та перспективи валютного регулювання (з урахуванням світового досвіду і особливостей економічного розвитку України)

  • Післямова

  • Список літератури