Сформовані альтернативні варіанти управлінських впливів передаються в блок оцінки альтернатив.
Оцінка можливих варіантів рішень необхідна для всіх типів завдань і типів систем. Вона передує остаточному вибору рішення. Для аналізу альтернатив можуть використовуватися різні методи: традиційні (однокритеріальні або бальні); багатокритеріальні; методи нечіткої логіки.
Традиційні методи оцінки можливих рішень. У деяких випадках можна дати оцінку кожного варіанта рішення, наприклад у балах. Однак дуже часто, можливо навіть у більшості випадків, однозначно оцінити запропоновані варіанти не вдається.
Багатокритеріальні оцінки. Оцінка варіанта рішення (сценарія, програми) по багатьох критеріях означає, що є більш ніж один показник якості рішення, яке приймається, і неможливо звести ці показники природним чином до одного. У цьому випадку можуть застосовуватися методи аналізу важливості критеріїв, методи вивчення ієрархії критеріїв, методики побудови функцій переваг та ін.
Необхідність застосування нечіткої логіки викликана тим, що в міру зростання складності систем постійно падає наша здатність робити точні і водночас значущі твердження, поки не буде досягнуто поріг, за яким точність і значущість стають майже взаємовиключними характеристиками.
Після того як процедура оцінки варіантів рішень проведена, можливі три варіанти: перехід до узгодження критеріїв (якщо не вдалося ранжувати варіанти); перехід до блоку аналізу наслідків прийняття рішень (якщо запропоновані варіанти задовольняють експертів або осіб, що приймають рішення); якщо не знайдено жодного задовільного рішення, то проводиться повернення до блоку цілеспрямованості для уточнення постановки завдання, виявлення додаткових ресурсів, узгодження цілей з наявними ресурсами, обмеженнями і т.д.
Для того щоб процедура узгодження реалізовувалася ефективно, необхідно застосовувати якісь правила, за якими слід здійснювати пошук компромісу у випадках, коли оцінки варіантів розрізнюються. Ці правила можна розділити на дві категорії: "переговорні" - без використання обчислювальної техніки; "людина-машина" - такі, що спираються на комп'ютерні процедури. Комп'ютерні процедури, застосовувані на практиці, в більшості випадків досить прості. Розглянемо найбільш поширені з них:
Метод ідеальної точки. Точка називається ідеальною, якщо вона оптимальна відразу за всіма критеріями. Як правило, такої точки на практиці не існує. Правилом пошуку компромісу може бути мінімізація відстані до ідеальної точки, що спричиняє необхідність вироблення правила визначення цієї відстані.
Метод поступок. Суть методу - знаходження компромісу, що визначає "плату" за втрату показників за яким-небудь критерієм або частиною критеріїв, внаслідок виграшу за іншим критерієм або іншими критеріями.
Метод узгодження рішення за головним критерієм. У деяких випадках задачу з декількома показниками якості вдається звести до задачі з одним-єдиним показником. Цей показник прагнуть звернути в екстремум, а по інших показниках вводять обмеження. Тоді проблема узгодження зводиться до знаходження компромісу за головним критерієм і узгодженню обмежень для всіх інших критеріїв.
Метод узгодження рішення при лексикографічному впорядкуванні. В тих випадках, коли може бути визначена важливість критеріїв, упорядкування можна провести спочатку за найважливішим критерієм, а якщо за цим критерієм рівними будуть декілька варіантів, то проводиться упорядкування за наступним за важливістю критерієм і т.д.
Метод узгодження за функцією або відношенням переваги (корисністю). Формується функція, що відображає перевагу експерта або особи, що приймає рішення (його бачення того, "що таке добре і що таке погано"). Обчислюються значення функції переваги для альтернатив рішення. Надалі альтернативи ранжируються за значеннями функції переваги.
Узгоджені критерії оцінки альтернатив повертаються в блок оцінки альтернатив, і процедура ранжирування поновлюється з уточненими критеріями.
Надзвичайно важливою є можливість подання інформації про можливий розвиток ситуації при прийнятті того чи іншого рішення. Така інформація може виникати в процесі моделювання реакції протидіючого середовища (природа, економіка, соціальна структура і т.д.) після чергового рішення.
Зауважимо, що, як правило, розглядаються не окремі управлінські рішення, а сценарії з багатьма ходами. Хід або рішення, які здаються найбільш виграшними в даний момент, при більш глибокому аналізі (в процесі подальшого розвитку подій) можуть виявитися фатальними. Тому необхідно не тільки знайти краще рішення на теперішній момент, а кращий сценарій на декілька або на певну кількість ходів уперед.
Після того як варіанти рішення проранжировані і визначені можливі наслідки їх реалізації, особи, що приймають рішення, вибирають найкраще зі своєї точки зору.
Відібране рішення передається в блок оцінки досяжності цілей управління. Якщо рішення відібрати не вдається, то відбувається повернення до блоку цілеспрямованості для уточнення постановки задачі, виявлення додаткових ресурсів, узгодження цілей з існуючими ресурсами, можливостями, обмеженнями і т.д.
Рішення може бути хорошим саме по собі, а не забезпечувати досягнення поставлених цілей управління. Тому процедура оцінки досяжності поставлених цілей управління покликана оцінити відповідність очікуваних і потрібних результатів управління.
Якщо очікуваний результат відповідає постановці задачі, то таке рішення передається для оформлення і подальшого формального затвердження.
Якщо очікуваний результат не відповідає постановці задачі, то відбувається повернення до блоку цілеспрямованості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформаційне забезпечення управлінської діяльності“ на сторінці 3. Приємного читання.
