Розділ 3. ЛОГІСТИКА У СФЕРІ РОЗПОДІЛУ, ЗБЕРІГАННЯ І ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

Усе це збільшує складність і невизначеність операцій. Тому необхідно знизити складність операцій і тим самим скоротити, по можливості, елемент невизначеності, зробивши в такий спосіб весь господарський процес більш простим і керованим.

Підхід до вирішення стратегічних господарських проблем має базуватися на формуванні групи фахівців різного профілю в усіх ключових функціональних галузях логістичної системи і проводитися в два етапи.

На першому етапі виявляються поточний стан усіх господарських функціональних галузей, проблеми і вузькі місця фірми. На цій базі розробляється план дій: цілі, ресурси, графіки, взаємозалежності та можливі наслідки, різні господарські варіанти для забезпечення загальної стратегії фірми і вивчаються, в основному, такі питання:

1. Зміна ринкових потреб. Аналіз ринку може показати, що в обсягах продукції, що проходить різними каналами розподілу, відбуваються зрушення на користь якогось каналу.

2. Підвищення вимог до логістики. Зрушення в розподільних каналах відобразиться на підвищенні вимог до логістики як системи в плані термінів, надійності доставки і комплектності замовлення.

3. Розбивка продукції за принципом Парето. Необхідно враховувати ефект Парето: на обмежену кількість товарів припадає основний потік (20:80).

4. Розмір запасів і гнучка виробнича система. Має бути створена гнучка виробнича система фірми, яка б реагувала на зміни ринкових потреб, а величина запасів повинна бути оптимальною.

5. Увага до окремих видів діяльності. Варто звертати увагу не лише на випуск асортименту звичайної та спеціальної продукції, але і на специфічні види діяльності: маркування й пакування споживчих товарів, спеціальне виробництво й пакування.

6. Гнучкість. На швидкоплинному ринку логістична система повинна мати здатність до короткострокової адаптації, тому важлива гнучкість кінцевого стратегічного напрямку.

7. Підвищення логістичних показників постачальників. Ця частина пов'язана з розробленням різних заходів щодо постачання продукції.

На другому етапі розробляється докладний загальний господарський план фірми, що підтверджує стратегічний напрямок першого етапу. До змісту стратегічного напрямку входять:

1. Виробничі потужності. Логістична група, використовуючи комп'ютерні моделі обсягу виробництва, асортимент продукції, ринки, потужності із забезпечення випуску продукції, визначає виробничі потужності.

2. Національні системи розподілу. Розробляються з огляду на вплив змін матеріальних ресурсів у виробничих потужностях національної системи розподілу.

3. Підйом но-транспортні роботи. Важливим моментом є ефективна робота підйомно-транспортної системи для всіх частин загального ланцюга (споживач — постачальник).

4. Види транспорту. Досліджуються різні види транспорту в плані витрат і можливості задовольняти логістичні потреби виробничої системи, що пропонувалася.

5. Контрольні системи. Вимір і контроль за результатами діяльності.

6. Постачальники. Фінансові результати.

7. Загальний господарський план. Логістичні проекти з кожної функціональної галузі погоджуються з єдиним господарським планом. Він містить повну фінансову оцінку, розподіл ресурсів, керування логістичною системою та ін.

Наведена логістична схема розробки господарської стратегії спрямована на ефективну роботу виробництва, а також на досягнення значних переваг перед конкурентами.

Аналіз і оцінку будь-яких пропозицій, пов'язаних із просуванням матеріалопотоку, його прогнозуванням, а також альтернативний вибір найкращих їхніх варіантів можна зробити за допомогою кількох показників.