Розділ 3. ЛОГІСТИКА У СФЕРІ РОЗПОДІЛУ, ЗБЕРІГАННЯ І ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

У сфері збуту логістика — ефективний інструмент реалізації стратегії й тактики маркетингу. Одночасно у сфері розподілу (фізичного) маркетинг є інструментом реалізації логістичної стратегії й тактики. Процеси розподілу можна розглядати з позицій мікро- і макрологістики.

Макрологістика — найважливіша складова макроекономічної проблематики. На цьому рівні потрібно вирішити безліч завдань. Найважливіші з них:

— розміщення трансформаційних центрів на логістичному полігоні;

— формування раціональних логістичних ланцюгів з метою ефективного керування потоковими процесами.

Рис. 3.1. Основні етапи розвитку маркетингу та логістики

Призначення мікрологістики у сфері розподілу полягає в забезпеченні на локальному рівні планування, організації, керування і контролю процесів переміщення готової продукції, інформації (готівки тощо). Логістика на цьому рівні означає застосування найбільш ефективних способів роботи з фізичного переміщення, основаних на достовірній, повній і актуальній інформації, що відображає вимоги замовників.

Найважливіші функції розподільної логістики полягають у:

— плануванні, організації та керуванні транспортно-переміщувальними процесами в логістичній системі у післявиробничий період;

— керуванні товарними запасами;

— одержанні й ефективному обробленні замовлень;

— комплектації, упакуванні і виконанні ряду інших логістичних операцій з підготовки товарних потоків до генерації;

— організації раціонального відвантаження;

— керуванні доставкою та контролем над виконанням транспортно-переміщувальних операцій у логістичних ланцюгах;

— плануванні, організації та керуванні логістичним сервісом.

Останніми роками в сфері логістики виявляється яскраво виражена тенденція інтеграції учасників сфери обігу. Основними факторами, що впливають на логістику, є динамічність ринку, розвиток науково-технічного прогресу, зміна пріоритетів державної соціально-економічної політики. Підприємствам і фірмам в ситуації невизначеності зовнішнього середовища з метою адаптації своєї виробничо-комерційної діяльності до вимог поточного моменту і прогнозування ймовірних перспектив доводиться все активніше поширювати свої функціональні впливи за власні системні рамки.

Продуценти товарної продукції, генеруючи матеріальні й інформаційні потоки, прагнуть установити і розширити контроль не лише оптової мережі, а й процесу реалізації продукції безпосередньо споживачам. У цьому прагненні продуценти стикаються з аналогічними діями з боку споживачів, що бажають контролювати весь логістичний ланцюг на стадії матеріально-технічного забезпечення, а також з боку посередницьких структур, що намагаються регулювати логістичні процеси у всіх трьох сферах (обігу, виробництва і споживання).

Таким чином, можна констатувати, що три основні впливові сили зацікавлені у створенні транспортно-складських систем логістичного характеру, що оптимізують управління матеріальними (товарними) потоками.

Багато підприємств і фірм намагаються встановити безпосередній зв'язок зі структурами всіх рівнів товароруху для одержання точної й актуальної інформації про рівень запасів у каналах розподілу, обсяги та характер продажу, раціональність логістичних операцій, рівні логістичних витрат та ін. Зростання ефективності логістики взаємозумовлено зростанням інвестицій в інфраструктуру сфери розподілу і веде до зміни структури та модернізації локальних об'єктів логістики.

Слід зазначити, що розподіл давно є найважливішим аспектом виробничо-комерційної діяльності підприємств, однак ролі визначальної функції набув лише недавно.

У багатьох країнах до середини 50-х років XX ст. системи розподілу створювалися, як правило, спонтанно. Рішення про вибір каналів розподілу, управління виробництвом, упакування товарів, вибір тари, про організацію транспортно-переміщу-вальних робіт, післяпродажного сервісу та ін. часто приймалися в слабкій взаємозалежності. Нерідко окремі напрямки, що із сучасних позицій розглядаються як частини комплексної функції розподілу, трактувалися як самостійні функції керування.